Літа Най - Смерть для чайників, Літа Най

Я була звичайною дівчиною, вчилась на юриста, мала сім’ю, друзів, плани на майбутнє. Але одного дня виявилось, що у світі існує магія. Вона навкруги нас, просочилась навіть у повсякденне життя і речі, що здавалися добре знайомими. До прикладу, на майдані Незалежності в міжпросторовій петлі страчують зрадників магічної спільноти. Спробувала – не рекомендую. Але головне – не така вже я й звичайна студентка, а власниця рідкісного дару. І все б не так погано і, можливо, навіть цікаво, якби не одне «але». Смерть. Не знаю кому і нащо так потрібна моя смерть, але знаю – якщо я навчусь – смерть сама мені підкориться. Бо це і є моя сила.

Пролог

Він стояв на даху хмарочоса, спостерігаючи за вогнями нічного міста. Холодний вітер сьогодні розгулявся не на жарт, а на висоті пташиного польоту було набагато морозніше, ніж на проспектах центральних вулиць. Але йому це лише подобалося. Як подобалось і це місто. Так, його неприборкана сила, дух бунтарства та свободи – все це просочувало саме повітря. Несподівано виникла думка залишитися тут. Чоловік уже уявляв, як підкорить столицю, як усі шабаші, зграї, старійшини та весь ковен схиляться перед його силою. Але для цього треба було покінчити з помстою. Ох вже ця довга помста. Скільки століть відтоді минуло? Він уже давно перестав рахувати роки, адже вони для нього ніщо – лиш мить. Йому потрібен був час, щоб набратися сил. І зараз він у повній готовності стоїть на краю у прямому та переносному значенні. Незабаром усе закінчиться і водночас настане новий етап завоювання влади. Він так довго мріяв повернути те, що забрали колись давно повстанці. Але для початку йому потрібно забрати все у їхніх нащадків.

Останнім часом справи йдуть навіть швидше, ніж він міг сподіватися. Це суспільство таке залякане, теперішні старійшини бояться всього і за кожне порушення своїх правил готові вбивати навіть найвідданіших соратників. Це легко використати у своїх інтересах. Адже він не збирався вбивати своїми руками. Нехай знищать один одного самі. А йому тільки й треба – правильно підштовхнути їх до цього.

Сьогоднішній день вморив чоловіка. Йому коштувало великих зусиль домогтися, щоб один із старійшин ковена провів низку зустрічей зі студентами столичного університету у ролі шановного гостя з міністерства, розповідаючи майбутнім юристам та адвокатам тонкощі та секрети професії. Як його дратували всі ці примхи сучасних людей. Кого хвилює скільки у вас вищих, якщо світом повинні правити ті, у кого більше сили. Але він сподівався, що це не було даремно і в маленькій міс Смерть прокинеться сила, яку дуже глибоко сховали. Зустріч із сильним магом мала пробудити хоч частину її здібностей, а про інше він подбає сам. Залишився лише день. Один день. І він знову викреслить прізвище зі свого списку.

Він відкрив маленький, не більше долоні, записник. Тонкий довгий палець пройшовся кривими буквами. Так, колись він писав настільки швидко, що примудрявся робити по кілька помилок в одному слові, але життя навчило його, що якість важливіша за швидкість. Зараз же кожне прізвище було закреслено досконало рівною лінією: незнаюча людина точно вирішить, що не обійшлося без лінійки. Але насправді рука чоловіка, що стояв на даху, така ж тверда, як і його наміри.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍