Rada Lia - Це сталося в Парижі, Rada Lia

— Як би це був інший чоловік, я б неодмінно пораділа, — тихо промовила подруга. — Він вб'є твоє внутрішнє сонце, той вогник, за який я тебе люблю. Скоро ти відмовишся від своїх мрій і будеш просто робити все, чого захоче він, щоб бути ідеальною дружиною. Тобто такою, яка для нього ідеальна.

Відчувши настрій Лади, Соля вирішила не розповідати подрузі про те, що вже відмовилася від однієї мрії стати відомим ілюстратором і працювати над створенням мультиків, які дивитиметься весь світ.

— Зроби мені послугу, — раптом промовила Лада. — Раз ти вже прийняла рішення, я не буду нічого тобі говорити чи осуджувати. Але я прошу тебе — поїдь зі мною на тиждень до Парижу. Я маю там влаштовувати весілля для однієї клієнтки. І дуже хочу взяти тебе з собою. Хай це буде твій варіант дівич-вечора. Ти маєш на це право. Будь ласка!

Ця ідея Соломії сподобалася, адже про Париж вона також мріяла. Не так сильно, як про кар'єру ілюстратора, але все ж. Тож вона погодилася.

— Куди ти хочеш поїхати? — витріщив очі Тимофій. — В Париж з подругою? І ти вважаєш це нормальною поведінкою перед весіллям?

— А що не так? — Соля прибрала пасмо, що вибилося з гульки й прикусила губу. — В мене є два тижні до початку роботи на новому місці. І це буде як дівич-вечір.

— Це безвідповідальна і нерозсудлива поведінка у твоєму дусі. А що як щось станеться? Якщо ти загубишся чи до тебе хтось почне липнути? Ти знаєш, скільки там латиносів і темношкірих чоловіків? Хто тебе там захищатиме? — Тимофій розчервонівся від гніву. Його щоки надулися наче в індика. — Мене поруч не буде. Від тебе вічно не знаєш якої чергової дурниці чекати. Як от з тими ілюстраціями. Я довго думав, чи одружуватися з тобою. Чи ти мені підходиш, чи сходяться наші уявлення про сім'ю. Нарешті ти взялася за розум, влаштувалася на роботу. І я подумав, що от воно. Що ти одумалася і ми зможемо створити нормальну родину. І тут черговий закидон — їдеш в Париж з подружкою. Ти знаєш, що думають про подруг, які їдуть відпочивати вдвох? Що це секс-туризм!

Солю наче вдарили по голові:

— Що ти сказав? — розгублено промовила вона, потираючи нервово пальцем вухо й звернувши увагу лише на першу частину промови Тимофія. — Ти довго думав, чи я підходжу тобі? Тобто ти не був впевненим, чи одружуватися зі мною? Ти що, збирався мене кинути? — її очі заблищали від сліз.

— Я не те мав на увазі, — Тимофій зрозумів, що бовкнув зайвого. — Я просто кажу, що для того, щоб створити сім’ю, треба бути серйознішою.

— Як собі хочеш, а я поїду в Париж! — вигукнула дівчина. — Я заслужила. Я і так відмовилася від своєї мрії заради того, щоб стати твоєю дружиною. Ти чуєш? Я заслужила.

Дівчина вскочила зі стільця й попрямувала до спальні збирати речі. Її очі блищали, підборіддя гордовито піднялося. І хоч вона вдавала ображену та сміливу, всередині вона дуже боялася, що чоловік всього її життя передумає одружуватися з нею.