Яна Кліменюк - Фарби кохання, Яна Кліменюк

Розділ 3. Вечір розчарувань

Дмитро вибрав дорогий ресторан з вишуканим інтер'єром та вишуканою кухнею. Марія відчувала себе трохи незручно в цьому розкішному оточенні, її звичайна сукня виглядала блідою на тлі шикарних суконь інших відвідувачів. Дмитро, навпаки, відчував себе тут як риба у воді. Він замовив найдорожчі страви, розмовляючи з офіціантами впевнено та спокійно.

Але під час вечері його поведінка різко змінилася. Він перестав бути тим цікавим співрозмовником, якого Марія бачила на виставці. Замість легкої розмови він почав влаштовувати їй своєрідний допит, задаючи різкі та нетактовні запитання про її життя, її сім'ю, її доходи.

– Ви сказали, що ви художниця. А чим ви живете? – запитав він, його карі очі були холодними та пильними.

Марія зніяковіла. Вона не очікувала такого повороту подій.

– Я продаю свої роботи, – відповіла вона, намагаючись зберегти спокій.

– А скільки ви заробляєте? – продовжував Дмитро, не даючи їй закінчити.

Марія відчула, як її щоки палають. Вона зрозуміла, що він оцінює її не як особистість, а як потенційну партнерку, враховуючи її фінансовий стан. Соціальна різниця між ними раптом стала очевидною та болючою.

– Це не має значення, – відповіла вона холодно.

Дмитро проігнорував її відповідь, продовжуючи задавати запитання, що стосувалися її особистого життя. Він був грубіяном, і Марія відчувала, як її початкове захоплення ним швидко згасає. Вечір, який мав бути романтичним, перетворився на неприємний допит. Вона нічого не розповіла про своє татуювання, але вже точно не бажала продовжувати це знайомство.

Дмитро продовжував свій допит, не звертаючи уваги на зростаюче роздратування Марії. Він задавав все більш особисті запитання, немов намагаючись оцінити її, як товар. Терпіння Марії лопнуло.

Вона різко відклала виделку, її блакитні очі спалахнули гнівом.

– Вибачте, – сказала вона холодно, її голос вібрував від стриманого гніву. – Але я не звикла до такого ставлення. Ви думаєте, що ваші гроші дають вам право влаштовувати допити? Я – не предмет вашої колекції, і я не дозволю вам так зі мною розмовляти.

Вона встала, її рухи були рішучими та впевненими. Дмитро застиг, здивований її реакцією. Він не очікував такого опору.

– Я не хотів… – почав він, але Марія перебила його.

– Не треба, – сказала вона, її голос був твердим. – Я думаю, нам краще розлучитися.

Вона залишила його сидіти в розкішному ресторані, самотнього та збентеженого. Вийшовши на вулицю, Марія відчула прилив свободи. Гнів поступово змінився на холодну рішучість. Вона не дозволить нікому зневажати себе

Між ними зросла напруга, набагато більша, ніж просто нерозуміння. Це було щось більше – це було зіткнення двох світів, двох різних поглядів на життя. Дмитро, звикли до того, що його гроші відкривають будь-які двері, зустрів опір, якого не очікував. А Марія, захищаючи свою гідність, запалила полум'я конфлікту, який може змінити їхні життя.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍