Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

— Благаю, люба, які речі? — безтурботно засміявся він. — Все, що потрібно, вам видасть завгосп Академії. А пожитки з гуртожитку ми надішлемо вашим батькам, щоб ви не переживали, що вони пропадуть. Як повернетеся через п'ять років — заберете назад, якщо вони вам будуть потрібні.

Ледве не розплакавшись, я ще сильніше стиснула в руках сумку з конспектами. І хоч не розуміла, навіщо вона буде мені потрібна в якійсь секретній Академії магії аж в Антарктиці, та все одно боялася втратити її.

Незабаром перед нами відчинилися двері великої темної кімнати, де яскравим синім світлом сяяв портал, з якого віяло холодом.

— Ну проходьте, — скомандував дідусь, зробивши руками кілька пасів, після чого холод, що линув від порталу, посилився в кілька разів. — Скоріше, не затримуйте! Підтримувати його активним вимотує, щоб ви знали.

Мені не залишалося більше нічого, крім як схлипнути. І замружившись, зробити крок у портал!