Сергій Олексійович - Знайти дівчину за сто днів , Сергій Олексійович

То чому ж ти ще не з нею, спитає хтось в мене. 
Вона вища за мене. І це може комплекс такий та я відразу починаю думати за неї. Мов, та ні. Вона обов'язково відмовить. То навіщо соромиться та питати в неї про це. А може це й невірно. Хто зна. Усім Кохання!

24 жовтня 
День п'ятий.
Мабуть, в когось вийшло і за день знайти, закохати у себе та зробити пропозицію руки та серця. Та в мене так. Як, то кажуть, кожному своє.

Це експеримент в першу чергу, якій я ставлю над собою. В чому сенс? От як не роботи ні яких активних зусиль, то кохання нас знайде саме чи це все брехня.

От і подивимось так це чи ні. 

Про учора. Це був якийсь день пальто! Мені аж самому захотілося собі купити. Та не про це річ. Кого я тільки учора не зустрів! Якийсь день не тільки пальто, а і випадкових зустрічей. 

Спочатку я зустрів жінку, яка постійно на мене дивиться, і до того ж в упор. Наче ми з нею десь раніше були знайомі. Треба, мабуть, було спитати, та це ж ранок. Купа людей. Та і жінка на роботу явно поспішає. Ось мені й не зручно. Це ж треба людину зупиняти та розмовляти. А це все час. Тому якось при нагоді. Та мені аж самому цікаво, чому вона на мене постійно так дивитися.

Потім це була дівчина з банку. Вона шикарна така пані! Як, то кажуть "мрія поета". Сексуальна. Будемо казати так. І понад усе мене вразило, що вона була у рожевому пальті. Наче Принцеса, чи Барбі. Це так круто! І хустка в неї на шиї рожева. Ну хустка, то таке. Але ж пальто! Дівчина у рожевому пальті, це щось таке неймовірне казкове!

Потім, зовсім абсолютно випадково, я зустрів дівчину, яка мені дуже подобається. Дівчина, на ім'я М. (Як я і казав всі люди справжні. Тільки не яких імен! Хай будуть лише перші літери. ) Так ось. Це було абсолютно випадково. Я сам не очікував, що ми зустрінемось. І до речі на неї теж було пальто! Вона йшла мені назустріч у довгому сірому пальті. Під пояс. Світло-сірому. Та у чорному молодіжному капелюсі. От, як вони там зараз звуться - біні? Щось на кшталт того. Як завжди висока, струнка та у своїх великих окулярах. 

А ще учора, майже випадково, зайшов у фірмовий магазин одягу. А там працює директоркою молода дівчина. Років за двадцять п'ять. Білявка. Струнка. Невисока. І така вона цікава. І дуже гарна вдягається. Вчора була у костюмі у коричневу клітинку та чорному гольфі. Вона класна, та я зовсім не збираюсь до неї залицятися. Просто гарна дівчина та можливо приємна людина. 

Чекаю нагоди, коли моє серце скаже так, бо звісно багато гарних дівчат та жінок, але ж треба, щоб були якісь почуття до людини. Мені так здається.

Всі вони цікаві. І можна було поспілкуватися. Але от, щоб прямо, ах. Такого ні. Бо я знаю, як це було і як це буває, коли всі думки про одну лише людину. А може це і погано, що всі думки лише про одну. Треба забути пані А. Так я ще досі її кохаю та іноді про неї мрії. Ні, забути не, то слово. Зустріти ту, з якою в мене не буде ні часу, ні бажання ще про когось там думати чи мріяти. Ну, то життя покаже. Усім Кохання!
Експеримент продовжуються. 

25 жовтня
День шостий

Ні. Ні. Ще нікого я не знайшов. Пішу це все зрання. Доки є в мене вільна хвилинка. На пам'ять приходять різні випадки з минулого. А ще думки про те, що звісно в мережах простіше знайти того, хто поділяє твої якісь там погляди чи думки. Та, що з того користі, якщо вона живе десь, наприклад у Казахстані чи там в Лос-Анджелесі, а в тебе хвора мама і ти не можеш її покинути, а в неї дві роботи й ще й два коти. Це я зараз кажу досить серйозно. Все це реальні люди. І звісно ж не буде хтось там чекати тебе вічність. Ну може хтось і буде, та я вважаю, що по чесному ти ніяк не можеш вимагати від живої людини, щоб вона тебе чекала стільки, скільки ти й сам не знаєш. Тому звісно, що краще, коли поруч.

А сам факт невідомості? Ще ж так приємно і цікаво впізнавати людину. Спілкування разом. Прогулянки по осінньому парку. Якщо хтось і не романтик, то здається прогулянки люблять усі. Ну майже усі. Так мені здавалося завжди.

Про те, як мої успіхи, то писати чесно кажучи немає про що. Я ж не з ким не знайомлюся. На це є свої об'єктивні причини.

І до речі при передчуття. От був випадок, коли ми зійшлися з О. Це та, що у рожевому пальті ходить. Вона працює у банку. Оформлення різні. І я їй свій телефон передавав декілька разів з рук в руки. В неї такі ніжні та теплі пальці! Так приємно стало. Таке відчуття, що тебе торкається рідна та близька людина. І потім ще дужче хотілося отак сидіти в неї вдома. Тримати за руки. Дивитися в очі. Та мовчати. Чи тихенько розмовляти про усе на світі. Про нас. Ну, так. Звісно це мрії. Але те, що вона тепла та чутлива, то це факт. З такою жінкою хочеться бути та бути.

А от учора теж торкався рук іншої дівчини. Вона продавчиня в магазині де хліб та інші продукти. Дав їй копійки. На руку виклав . Мов беріть скільки треба. Без образ. Та пальці на дотик такі холодні та різкі, майже грубі. От вам і зрівняння. Вірю, що дрібниць не буває. І що саме такі, на перший погляд, речі, насправді дуже важливі.

В мене була знайома, так вона завжди, казала головне, як він цілується. І по першому поцілунку відразу визначала буде вона з хлопцем далі чи ні 
Отак і зараз, один дотик і все зрозуміло.

26 жовтня 
День здається сьомий.

Ні, ні. Поки, що ні. Та і марно було сподіватися, що кохання усього життя візьме та впаде на тебе з неба.

До речі. Сьогодні з однією пані спілкування в мене було. У соц. мережі. Так вона каже, що є дійсно такий метод, чи що. Що, як хтось хоче знайти своє кохання, то треба забити й нікого не шукати. Мов, чим менше значення цьому питанню будеш приділяти, тим скоріше все і вирішиться.

Ну, ок. Хотів би я це побачити. От сьогодні, кого хоч зустрів та саме ту, яку хотів та мріяв побачити, ні. А інші, як не думав та не чекав - от вони завжди мені попадалися. Це я знаю ще з тих років, коли було нам по двадцять і ходили ми по вулиці знайомитися з дівчатами. То я Вам так скажу. Дуля з маком. От як спеціальна зібралися - то нічого і не виходить. Це, як з Новим роком. Було декілька разів так, що ми все за місяць купили. Все знали, де, як і з ким. І так собі все було. М'яко кажучи, не дуже. А потім в якійсь то рік, все вирішується за пів години до Нового року. О, диво! Все було добре.