Олександра Гаріс - Тіні забутих сторінок , Олександра Гаріс

Веліна глибоко вдихнула і подивилася на дзеркало. Її серце ще швидше калатало в грудях, але вона не могла просто стояти й чекати. Вона повинна була щось зробити. Замість того, щоб панікувати, вона намагалась сконцентруватися на словах Еліаса: «Ти повинна зрозуміти, інакше все піде не за планом».

Вона заплющила очі і згадала все, що встигла прочитати в книзі. Що, як можна якось перевести ці слова на реальність? Вона відчувала, що якась сила захоплює її, але була переконана, що в книзі є відповідь.

«Чекати», – відлунювало в її голові.

Вона розплющила очі і побачила, як темні очі Еліаса блищать крізь дзеркало. Він був близько, але все ще недосяжний.

–Допоможи мені вибратися, – звучав його голос. І знову: Не бійся

Веліна зробила крок уперед, потягнувшись рукою до дзеркала. Вона поклала долоню на холодне скло, відчуваючи, як воно ніби пульсує під її пальцями. Щось у кімнаті змінилося. Повітря стало важким, а лампа почала мерехтіти ще сильніше.

–Що я повинна зробити? – прошепотіла вона.

І раптом почувся голос, такий же, як в книзі, але цього разу він звучав ледь чутно:

–Ти повинна доторкнутися і відпустити. Але будь обережна

Веліна глибоко вдихнула і знову торкнулася скла. І цього разу вона відчула не просто холод, а справжнє вібрування, як від сильного електричного струму. Вона відскочила назад, але дзеркало почало тремтіти, ніби намагаючись розламатися.

Раптом з'явився різкий спалах світла, і перед нею знову з'явився образ Еліаса. Але цього разу він не був такий спокійний. Його очі були сповнені тривоги.

– Що ти зробила? – знервовано спитав він.

Веліна відступила, відчуваючи, як повітря навколо неї стає ще важчим. У кімнаті з'явилася якась темна тінь, ніби вона стала частиною іншого світу. Вона відчула, як в її грудях починає стискатися страх.

Еліас став на коліна, ніби намагаючись пройти через це туманне, темне місце. 
–Ти зламала рівновагу. Тепер ми обидва потрапили у пастку. Нам потрібно діяти швидко, або все буде занадто пізно…

Веліна зробила кілька кроків назад, її серце билося швидше. Вона знову подивилася на дзеркало, на його темні очі, які зараз виглядали не лише проникливо, але й налякано. Вона хотіла просто втекти, але ні, залишити все так, як є, вона не могла. Як тільки доторкнулася до дзеркала, все стало не таким, як вона очікувала.

Що ти зробила? – голос Еліаса став майже звинувачувальним.

Що я зробила? – відгукнулася Веліна, її голос був сповнений люті. – Що ти заважаєш мені робити? Я допомагаю тобі, а ти мені що? Затягуєш у якусь пастку?– Вона махнула рукою, вказуючи на темну тінь, що почала охоплювати кімнату. – Молодець, Еліас, дякую! Тепер я в цій темряві разом із тобою!

Еліас не відповів одразу. Він зробив кілька кроків до неї, його тінь виглядала розмита, наче він і сам почав розчинятися в повітрі. Він явно був у паніці, але вже й не був тим спокійним і загадковим персонажем, яким він здався раніше.

– Це не те, що ти думаєш… – його голос був ледь чутним, а очі металися по кімнаті. Він поглянув на дзеркало, ніби сподіваючись, що це якимось чином допоможе.

– О! Не те, що я думаю?! – Веліна не витримала, і її гнів вибухнув. – Ти сам не розумієш, що відбувається, і тепер мене звинувачуєш?!– Вона відчувала, як тиск на грудях посилюється. Темна енергія заповнювала простір, і чим більше вона намагалася дихати спокійно, тим важче це ставало.

– Я не звинувачую тебе, я… – почав Еліас, але його слова обірвалися.

Несподівано з'явився звук – дзеркало тріснуло, а повітря стало ще більш важким, ніби вони потрапили в темний безвихідний простір. Веліна відчула, як земля під ногами почала рушитися, і вона безсило схопилася за край столу, намагаючись зберегти рівновагу.

– Що це?– прошепотіла вона, намагаючись зрозуміти, що сталося.

Темрява навколо них почала повільно рухатися, і Веліна зрозуміла, що вони потрапили у своєрідну пастку, яку не могли контролювати.

– Це… магія книги. Ти втягла нас у зміну світів. Тепер нам треба діяти разом, або все буде ще гірше. – Еліас виглядав наляканим, але водночас був переконаний, що є шлях виходу.

– Так, разом! Справжній союзник! – Веліна з усієї сили іронічно розсміялася. – –Якщо це твоя ідея допомоги, то я намагаюся вибратися з цієї "пастки" сама!