Artem Orion - Космотравка, Artem Orion

— Ви обрали... еволюцію, — її голос став

теплим, майже людським. — Ми не можемо повернути вас назад. Але те, що ви станете,

буде не менш живим, ніж усе, що ви знали.

Ви будете більше, ніж люди. Сусідні стіни, що мимовільно змінювали свою структуру, почали сяяти іншими кольорами. Простір навколо них став пульсувати, немов живий організм. Всі вони відчули це — єдність, злиття з цим світом.

Ліана закрила очі, і всередині виникло відчуття безмежної свободи. Її тіло більше

не було важким; воно стало частиною

цього космічного потоку, цього великого

енергетичного поля.

— Ви готові? — прозвучав голос.

Ліана відчула, як її тіло стало частиною

чогось величезного, неосяжного. Зараз

вони були більше, ніж просто людьми. Вони

стали чимось новим, чимось, що могло

змінити саму сутність Всесвіту.

І в той момент, коли їхні тіла зникли з вигляду, залишивши лише мерехтливі енергетичні образи, вони усвідомили: це

був лише початок.

Вони стали тим, чого людство не могло

навіть уявити - істотами, що живуть поза межами часу і простору.

І Всесвіт вже не був таким, як раніше. 
Коли Ліана, Грейс і Раян стали частинами нового існування, вони втратили будь-які звичні обмеження: ні часу, ні простору, ані фізичних форм. Вони перетворилися на енергетичні сутності, здатні проникати в тканину всесвіту, рухатися між вимірами та впливати на реальність навколо.

Це був перший етап їхньої еволюції.

Протягом століть вони лише вивчали свою нову природу. Вони спостерігали за іншими світилами, занурювалися в неймовірні горизонти й підкорювали нескінченні

простори галактик, яких не було в жодних

картах. Вони не могли старіти чи вмирати, бо їхня свідомість стала невідʼємною частиною космічного поля.

Але часом виникала туга.

Ліана іноді відчувала, як ностальгія тисне на її нову "форму". Здавалося, щось важливе

залишилось поза межами цього незбагнен-

ного існування — Земля, люди, звичний світ, де все було реальним і матеріальним.

Вона почала шукати відповіді: чи можна повернутися до минулого, чи слід залишити

це позаду назавжди?  Грейс, однак, розвивалася в іншому напрямку. Вона відчула, що, залишаючи позаду свої людські спогади, відкриває нові горизонти та безмежні можливості.

Вона прагнула пізнати більше, змінюючи те, що раніше вважалося неможливим.

Вона будувала нові світи за допомогою своєї енергії, вільно перетворюючи матерії й створюючи структури, що існували лише в теоретичних моделях на Землі.

Раян був тим, хто все ще шукав баланс

між двома цими прагненнями. Він відчував звʼязок із новим існуванням, але постійно думав про людство, про своє минуле.

Він був тим, хто прагнув знайти шлях до гармонії між своєю новою природою і тим, що залишив на Землі.

Незабаром вони зрозуміли, що їхнє нове існування — це не просто подарунок, а справжнє завдання. Вони мали вибір: залишитися тут і спостерігати за розвитком галактик, впливати на еволюцію інших циві-лізацій, допомагаючи або змінюючи їх, або ж спробувати знайти спосіб передати свій досвід і знання людству, не повертаючись до фізичної форми. Але Ліана знала, що навіть у цьому безмежному космосі їхня свідомість може стати частиною чогось ще більшого. Вона вирішила, що єдине, що має сенс, — це продовжувати еволюціонувати, відкривати нові форми життя, створювати нові реальності.

І, можливо, колись вони повернуться, щоб показати людству, що навіть у безкінечному космосі є місце для змін.

І так вони продовжували мандрувати, ставши творцями нових світів і спостеріга-

чами старих. Вони закладали основу для

того, щоб колись щось велике і невідоме повернулося до них із новою місією, новим сенсом і новими можливостями. Проходили тисячоліття, і Ліана, Грейс, Раян стали частинами нескінченної енергії, що вільно рухалася в просторах Всесвіту. Вони

створювали, руйнували, допомагали розви-

ватися цивілізаціям, а також спостерігали за еволюцією і зникненням світів, вбираючи в себе знання та досвід нескінченної кількості існувань. Але з часом навіть вони почали відчувати тугу за чимось більшим.

і тоді це сталося.

Одного дня, коли вони були зібрані в одному з новостворених світів, із глибини космосу до них повернувся сигнал. Ніжний, але проникливий, він був незнайомим, але

водночас знайомим. Це був голос.

— Ви не одні.

Цей голос лунав, як дзвін, що рвався через простір і час. Спочатку вони не могли зрозуміти, що саме це означає. Це був не просто сигнал, а візит-запит. Відповідь.

— Ми знали, що ви повернетеся. Вони перезавантажили свої можливості та

налаштували частоту, на яку прийшов цей

голос. І тоді перед ними відкрився портал, що вів у нескінченність, але в ньому було

щось знайоме.

Це була Земля, але не та сама. Вона була

відновлена після тисячоліть. Це була Земля,

яку вони знали, але одночасно вона була

іншою. Люди на цій Землі виглядали не так, як раніше. Вони мали нові форми, нові технології, вони були... частинами чогось більшого, так само як і Ліана, Грейс і Раян.

"Ви залишили нас, щоб стати частиною чогось безмежного", - прозвучало знову.

"Тепер ми також перейшли до нового етапу

розвитку. Ваша еволюція була частиною нашої. Ми відчували вас, навіть коли ви були поза нашою реальністю. І ми готові бути

з вами разом знову. Ліана відчула в собі потужну хвилю емоцій.

Це був не просто заклик, це було відродже-

ння. Все те, чого вони прагнули, тепер

повернулося до них у новій формі.

Людство було готове до змін, до нового

шляху, до того, щоб стати частиною того,

чим стали вони. Їхній шлях не завершився.

Це був новий початок — початок великої еволюції, що обʼєднає все, що існувало, і все, що ще тільки розкриватиметься.

Ліана, Грейс і Раян дивилися один на одного, і, хоча їхні форми вже не були людськими, вони відчували, що це було