Artem Orion - Космотравка, Artem Orion

мити Альянсу.

Ліана кивнула.

— Гаразд. Але поки що — ніяких зайвих слів.

Ніхто, крім нас, не знає, що ми там бачили.

і хай так і лишається.

Екіпаж мовчки погодився. Вони ввели координати та запустили гіперстрибок.  

           (День Повернення.)

Земля зустріла їх як героїв. Альянс чекав із нетерпінням — експедиція Темний Вітер була найризикованішою в історії.

Але за кілька днів стало зрозуміло: щось пішло не так.

Ліана відчула перші зміни вночі. Вона прокинулася від різкого шуму — голосів, яких не могло бути в її кімнаті. Але, підвівшись, не побачила нікого.

Наступного дня Грейс зізналася: її серцебиття змінилося. Воно билося повільніше, майже як у людини в стані анабіозу.

Раян більше не потребував сну взагалі.

А за тиждень зник пілот Ларсон.

Камери показали, що він просто вийшов уночі з лабораторії Альянсу... і розчинився в повітрі. Ніби його ніколи не існувало.

А потім почалося найгірше...

Коли Ліана зайшла до медблоку, вона

завмерла.

— Боже...

Грейс сиділа на кушетці, вдивляючись у власні руки. Вони…. світилися. Її шкіра ставала прозорою, а під нею мерехтіли зорі.

— Я втрачаю форму, Ліано... Я стаю, як

вони...

Ліана відчула, як у неї перехопило подих.

Вона згадала слова істот:

"Ми не можемо повернутися у фізичну

форму."

— Це не подарунок, — прошепотіла вона. —

Це... перетворення.

Їхній омолоджений стан був лише перехі-

дною фазою. Вони не омолодилися. Вони почали втрачати людську форму.

- Треба щось робити! - вигукнула Грейс.

Але її голос уже звучав, ніби лунав крізь

порожнечу.

Ліана стиснула кулаки.

Вона знала, що единий шлях зупинити це-

повернутися до Чорної Зірки.

Якщо вона ще існує...
           Глава 3. (Назад У Темряву).

Часу залишалося мало.

Ліана знала: якщо вони не зупинять цей процес, їх більше не буде. Вони стануть такими ж, як ті істоти - розчиняться у Всесвіті, втративши себе.

— Ми повинні повернутися, — сказала вона.

Раян стиснув щелепи.

Ми навіть не знаємо, де вона тепер.Але ми були там. І тепер... — Ліана ковтнула. — Я відчуваю її.

Вона не могла пояснити це словами, але

глибоко всередині ніби зʼявився магніт, що тягнув її до точки, якої вже не було на офіційних картах.

Грейс, яка майже зникала, слабо кивнула.

— Якщо є шанс... Я не хочу просто згаснути.

Вони викрали Астраліс. Це було божевілля. Але вони знали: якщо

залишаться, Альянс почне над ними експерименти. А часу на пояснення не було.

Вони вийшли на орбіту, відкрили гіперстрибок - і вирушили назад.

Туди, де колись була Чорна Зірка. 
     Там, де була порожнеча.
Коли вони прибули, в просторі не було нічого. Лише темрява.

— Чорна Зірка зникла... — прошепотів Раян.

Але Ліана відчувала її. Вона була тут. Просто не у видимому світі.

— Вивільніть свої тіла, - сказала вона

раптово.

Грейс і Раян поглянули на неї, але підсвідомо розуміли, що вона має рацію.

Вони розслабилися. і їхні тіла почали

зникати.

Темрява простору відреагувала. Вона розкрилася, як завіса, і показала те, що

було сховане.

Чорна Зірка все ще існувала.

І вона чекала на них. 
        Останнє рішення. 
Всередині все було інакшим. Світ, який

колись був мертвим, тепер пульсував

життям. Енергія текла крізь повітря, і вони відчували її кожною клітиною.

— Ви повернулися, - заговорив знайомий голос.

Перед ними стояли ті самі істоти, але тепер вони були чіткішими, майже людськими.

- Ви... — почала Ліана. — Ви знали, що так

станеться?

— Ми сподівалися, що ви повернетеся. Що зрозумієте, ким ми є. І ким тепер стали ви.

Ліана раптом зрозуміла.

Вони були не просто жертвами експе-

рименту. Вони були обрані для чогось більшого.

Ми можемо зупинити це? — запитала вона.Так. Але тільки якщо зробите вибір. Вони мали дві можливості:Повернутися на Землю і прийняти свою долю, повільно розчиняючись у Всесвіті.Залишитися тут і завершити перетворення, стати чимось більшим
за людей.

Ліана відчула, як всередині неї щось змінюється.

— Це більше, ніж просто виживання... — прошепотіла Грейс, поглядаючи на свої руки, які тепер світилися.

Раян мовчав. Але його очі вже не були

людскими.

— Ми прийшли так далеко, — нарешті мовив він. — І Земля вже не здається нашим

домом... 

Ліана відчувала, як її тіло стає чимось іншим

— легким, нематеріальним, але водночас потужнішим. Вона розуміла, що якщо

зробить цей крок, дороги назад вже не буде.

Вона поглянула на Грейс і Раяна. Вони вже

майже не були людьми.

— Це не смерть, — сказав Раян. — Це

еволюція.

— Але якщо ми підемо цим шляхом... —

Грейс поглянула на неї. — Ми більше ніколи

не повернемося.

Ліана задумалася.

Якщо вони залишаться, то стануть частиною

цього світу, відкриють для себе те, що людство навіть не могло уявити. Але Земля, їхнє минуле життя, рідні... все це

залишиться позаду.

Якщо вони повернуться — ризикують

втратити свою людяність, розчинитися в реальності, не знаючи, коли і як це

станеться. Вона зробила вибір залишитися.

Ліана глибоко вдихнула, і її погляд затума-нився від розуміння, що вибір зроблений.

— Ми залишаємося, — сказала вона, поглянувши на Грейс і Раяна. — Це наш

шлях. Ми стали частиною чогось великого,

і тепер повинні йти до кінця.

Грейс кивнула, навіть не запитуючи більше.

В її очах уже не було сумнівів. Вона відчула, що це правильний вибір.

Раян також мовчки згодився, відчуваючи всередині неймовірну силу, яка тягнула його до цього нового світу.

Істота, яка стояла перед ними, усміхнулася.

Її обличчя стало чіткішим, і Ліана побачила в ньому спокій, який не відчувала в жодній людині.