Artem Orion - Космотравка, Artem Orion

"Якщо ти любитель фантастичних вига- даних історій, тоді відчуй цю атмосферу разом з Ліаною Раян та Грейс! Космос — безмежний і таємничий. Прочитавши цю книгу ти зможеш розвинути свою фантазію, ще більше!

Глава 1 (Сонце Чорної Зірки)

 

Десь у глибинах Всесвіту, за межами відомих галактик, існувала Чорна Зірка

— гігантський уламок темної матерії, що поглинав світло, простір і навіть час. Учені

Галактичного Альянсу вважали її чорною дірою... аж поки один сигнал не змінив усе.

Одного дня телескопи Землі зафіксували неймовірне: з надр Чорної Зірки надійшло повідомлення. Не просто набір випадкових імпульсів, а складний код, що розшифру-вався як одне слово: "Прийдіть".

Альянс зібрав найкращих астронавтів, інженерів і лінгвістів. Так почалася місія

"Темний Вітер". Екіпаж корабля "Астра-ліс" вирушив у подорож, що могла стати квитком в один кінець.

Коли вони наблизилися до Чорної Зірки, очікували побачити хаос гравітації... але замість цього перед ними зʼявився велетенський космічний місто-корабель. Його конструкція нагадувала дивний симбіоз механіки та живої тканини.Тоді зʼявилося Воно. Істота, що постала перед екіпажем, не мала чіткої форми - лише мерехтливий силует зі зірок і тіней. Її голос лунав прямо в головах астронавтів:

— Ви перші, хто нас знайшов. І, можливо, останні.

Зʼясувалося, що Чорна Зірка - це не природне явище, а древній космічний розум. Колись це була велика цивілізація, але після невдалого експерименту з часом вони перетворилися на енергетичні сутності. Тепер їхній світ розпадається, і вони шукають спосіб вибратися з пастки, яку самі створили.

Люди мали вибір: допомогти їм, ризикуючи невідомими наслідками, або відлетіти й ніколи не дізнатися, що могло бути далі...

Вони вирішили допомогти. Капітан Ліана жестом наказала екіпажу залишатися на місці, а сама зробила

крок уперед.

— Покажіть нам, що всередині.

Істота мовчки розчинилася в повітрі, і перед Ліаною відкрився прохід - ніби сам простір розступився, оголюючи те, що було приховане мільйони років.

Вони увійшли.

Всередині Чорної Зірки не було звичного інтерʼєру корабля - радше, це був нескінченний горизонт із вежами, що плавно змінювали форму, ніби зіткані з світла та тіні одночасно.

— Ми живемо між миттю і вічністю, - знову почувся голос.

Перед Ліаною матеріалізувалася фігура - тепер більш чітка. Вона нагадувала високу людину, але її тіло переливалося, ніби було створене з рідини, що відбивала галактики.

— Ми колись були такими ж, як ви, -

пояснив він. — Наші вчені хотіли приборкати

час, але ми зробили помилку. Тепер ми не

можемо повернутися у фізичну форму. — І що вам потрібно від нас? — запитала

Ліана.

— Ваша допомога. Ми знайшли спосіб відновити наші тіла, але нам потрібен каталізатор — частка живої матерії з іншого світу. Ви можете дати нам її... або...

Фігура змінилася, і голос став холоднішим:

— Ви можете відмовитися. Але знайте: наша пастка стає дедалі нестабільнішою. Якщо вона вибухне — весь цей сектор Всесвіту

поглине хаос.

Ліана обернулася до екіпажу. Інженер Грейс

виглядала стурбованою.

А що, як вони нас обманюють?

А що, як ні? — пробурмотів пілот Раян.

Часу на рішення залишалося мало. Ліана глибоко вдихнула й зустріла погляд істоти.

— Ми допоможемо вам. Але що саме ми

маємо зробити?

Фігура безшумно розчинилася, і перед екіпажем виник дивний механізм — щось середнє між живим організмом і машиною.

Його ядро мерехтіло, ніби серце, а навколо нього оберталися тонкі кільця, схожі на орбіти планет.

— Вам потрібно залишити тут частку свого життя, — пояснив голос. — Краплю крові, клітину... навіть відбиток енергії вашої свідомості.

Грейс підійшла першою. Вона обережно торкнулася пристрою, і той випустив тонку голку, яка лише легенько доторкнулася до її шкіри. Через мить метал загорівся мʼяким світлом.

— Це... — вона кліпнула очима. — Це було дивно. Ніби... частинка мене тепер тут.

Решта екіпажу зробила те саме. Коли останньою торкнулася Ліана, пристрій затремтів. Темрява навколо почала змінюватися. Будівлі засвітилися золотим світлом, а небо, що донедавна було чорною безоднею, заповнилося зірками... Фігура знову зʼявилася, але тепер її тіло мало чіткіші обриси.

— Ви дали нам шанс. Ми... відчуваємо.

Форму. Вагу. Життя.

Здавалося, в його голосі вперше зʼявилася щирість.

— Ми не забудемо цього. А тепер... — він

зробив паузу. — Вам треба йти.

Раптом Ліана відчула, як їхні тіла почало огортати тепле світло.

Що відбувається?! — закричав Раян.Ви повертаєтесь додому, — відповів голос.

Світ вибухнув білим сяйвом. Коли вони опритомніли,  "Астраліс" дрейфував у відкритому космосі. Чорної

Зірки не було. Ніби її ніколи й не існувало.

— Ми записали це?.. — пробурмотіла Грейс, перевіряючи панель даних. — Так, усе зафіксовано. Але... — вона

завмерла.

一Ho？

Грейс поглянула на Ліану.

— Радіаційний аналіз показує, що ми... молодші. Кожен із нас.

Ліана не одразу зрозуміла. Але потім поглянула на своє відображення в екрані панелі.

Її волосся, де раніше пробивалися сиві

пасма, знову стало темним.

Вони повернулися не просто живими.

Вони повернулися... зміненими.

Глава 2. (Прокляття Чорної Зірки).

На борту Астраліса було тихо. Надто тихо.

Ліана вдивлялася у своє відображення на чорному екрані монітора. Її обличчя... воно виглядало так, як десять років тому.

Жодної зморшки, жодної втоми. Вона торкнулася щоки - шкіра була гладенькою.

Це неможливо, — нарешті мовила Грейс.І тим не менш, це факт, - додав Раян, скануючи свої долоні. — Наші тіла ніби омолодилися. І не лише зовні. Аналіз крові показує, що навіть ДНК повернулася до стану, в якому була десятиліття тому.

Ліана глибоко вдихнула.

— А що, як це не просто подарунок?

Грейс напружено зиркнула на неї.

Ти думаєш, що це якась... пастка?Я думаю, що ми не знаємо, як це вплине на нас далі. — Згоден, — втрутився Раян. — Пропоную

негайно здати аналізи на Землі й повідо-

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍