Вподобайка - Містичні історії, Вподобайка

У невеличкому селищі Глінмор, далеко від великого міста, на околиці стояло старе кладовище, яке місцеві називали Мертвою Плащаницею. Цей цвинтар був забутий часом — хрести перекошені, могильні плити заросли мохом, а чорні дерева, що росли навколо, ніби витягували свої довгі гілки, намагаючись схопити тих, хто наважувався увійти всередину. Ніхто не пам’ятав, коли і чому кладовище було зачинене, але всі знали, що туди не варто заходити після заходу сонця.

Одного осіннього вечора група підлітків вирішила випробувати свою хоробрість і проникнути на Мертву Плащаницю. Вони чули легенди про "стража кладовища" — духа старого могильника, який нібито досі охороняв поховання від порушників. Кажуть, що він зник безслідно багато років тому, і його душа знайшла спокій лише у цих темних місцях. Ніхто з підлітків не вірив у ці байки, тож вони вирушили до кладовища, озброєні ліхтарями і жартами, щоб познущатися зі старих легенд.

Коли вони увійшли на територію, повітря стало густішим, а тиша — гнітючою. Їхні ліхтарі мерехтіли, освітлюючи порослі травою могили та старі пам'ятники. Раптом один із підлітків — Майкл — помітив щось дивне. Посеред кладовища стояла стара капличка, яка виглядала так, наче кожен камінь просочений віками. Звідти лунав тихий шепіт, який, здавалося, кликав їх всередину.

Підійшовши ближче, вони побачили, що двері каплиці відчинені, а всередині мерехтить слабке світло свічок. Як тільки вони увійшли, двері за ними з тріском зачинилися. Капличка наповнилася холодним повітрям, і Майкл відчув, як невидимі руки ніби стискають його горло. Підлітки почали панікувати, коли помітили, що свічки горять синім полум'ям, а на стінах з'являються тіні, що рухаються самі по собі.

Раптом серед цих тіней з'явилася фігура — високий чоловік у старому похмурому одязі могильника з обличчям, яке було сховане під капюшоном. Він дивився на них своїми порожніми очницями і промовляв слова, що були ніби з іншого світу: "Ви порушили спокій мертвих". Його голос звучав одночасно скрізь і ніде. У цю мить двері знову відчинилися, і підлітки кинулися геть, але Майкл раптом відчув, як щось утримує його за плече. Озирнувшись, він побачив, що на нього дивляться порожні очі могильника, а його рука міцно стискає Майкла за руку.

Підлітки залишили кладовище, але Майкл змінився після тієї ночі. Він почав бачити привидів і відчувати холод, де б не був. З кожним днем його стан погіршувався, і він все частіше ходив на Мертву Плащаницю, ніби щось там притягувало його назад. Одного разу він просто зник, залишивши після себе лише записку: "Мертві не відпускають".

Його так і не знайшли. Місцеві кажуть, що час від часу, якщо піти на кладовище після заходу сонця, можна побачити фігуру хлопця, який блукає серед могил, шукаючи вихід. Але варто лише наблизитися до нього, як він зникає у тіні старих дерев, наче його забирають невидимі руки назад, туди, де живе вічний спокій Мертвої Плащаниці.