Вподобайка - Містичні історії, Вподобайка

Десь у глухому куті міста, загубленому серед старовинних будівель, знаходився антикварний магазин "Тінь часу". Це місце було відоме своїми дивними і, як говорили, проклятими речами. Одного дня туди завітала молода жінка на ім'я Лара, що шукала особливу прикрасу для свого нового дому. Її увагу привернуло старовинне дзеркало у масивній, вишукано різьбленій рамі, яке стояло у дальньому куті крамниці. Воно виглядало так, наче приховувало історії багатьох поколінь. Дзеркало манило до себе своїм темним відблиском, неначе його поверхня приховувала щось більше, ніж просто віддзеркалення. Продавець, старий антиквар, попередив Лару, що це дзеркало має темну репутацію. За легендою, воно належало жінці на ім'я Маргарет, відомій у місті як ворожка. Вона загинула за загадкових обставин понад століття тому, і з того часу дзеркало, здавалося, несло на собі її присутність. Але Лара відмахнулася від цих розповідей, вважаючи їх вигадками для туристів, і придбала дзеркало, яке ідеально пасувало до її вітальні.

З того дня в її будинку почали відбуватися дивні речі. Увечері, коли Лара залишалася одна, їй здавалося, що відображення в дзеркалі якось дивно змінюється. Кути кімнати ставали більш темними, тіні довшими, а її власне відображення виглядало якимось чужим — наче на неї дивилася інша людина з порожніми, холодними очима. Іноді вона помічала, як щось ворушилося у відображенні, коли вона відверталася, але не могла нічого розгледіти чітко.

Одного вечора, коли Лара читала в кріслі навпроти дзеркала, вона випадково підняла очі й побачила, що її відображення дивиться на неї, хоча вона сама сиділа спиною до дзеркала. Лара з жахом розвернулася, але відображення повернулося до звичного. Переконавши себе, що це просто втома і гра світла, вона все ж таки відчувала щось моторошне.

З кожним днем ситуація погіршувалася. Лара почала чути тихий шепіт, що доносився з дзеркала, коли вона була поруч. Він був нерозбірливим, але постійно повторювався, стаючи все голоснішим. Якось серед ночі, прокинувшись від дивного почуття, вона побачила в дзеркалі відображення темної фігури, яка стояла позаду неї. Але коли Лара різко обернулася, кімната була порожньою.

На наступний день, коли вона розглядала дзеркало при денному світлі, на його поверхні проявилися дивні, ледве помітні подряпини, які утворювали слово "ЗВІЛЬНИ". Лара відчула, як її охоплює нестерпний страх. Вона вирішила позбутися дзеркала, але як тільки спробувала зняти його зі стіни, дзеркало стало неймовірно важким, ніби прикувалось до стіни. У той момент Лара почула голос жінки, яка благала її не йти.

З відчаєм Лара звернулася до місцевого священика, який погодився провести обряд очищення в її домі. Під час ритуалу дзеркало раптом затремтіло, і з нього вилетів потік чорного диму, який набрав форму жіночої фігури. Це була Маргарет — її примарне тіло сповнене гніву й болю. Вона розповіла, що її дух було ув’язнено в дзеркалі після того, як вона прокляла себе, намагаючись врятувати коханого від смерті. Душа Маргарет не могла знайти спокою і була приречена залишатися між світами, поки її не звільнять.

Коли священик завершив обряд, фігура Маргарет почала розсіюватися, але перед тим, як зникнути, вона обернулася до Лари і подякувала їй. Лара відчула, як важкість зникла з її дому разом із дзеркалом, яке тепер стало звичайним шматком скла.

Проте з тих пір щоночі їй снився сон: вона бачила себе перед дзеркалом, яке стояло в темному порожньому просторі, а за спиною чула тихий голос Маргарет, який шепотів: "Дзеркало пам'ятає".