Торі Шей - Незграбна дружина боса, Торі Шей

— Ну, чудово, — пробурмотіла я собі під ніс. — Це саме те, чого мені зараз бракувало.

Мої руки тряслися, коли я прямувала до кабінету боса. Я глибоко вдихнула і несміливо постукала у двері.

— Заходьте, — почувся його голос зсередини.

Я відчинила двері та побачила Олександра, який сидів за своїм столом і щось писав. Він підняв голову, подивився на мене, і я помітила, як його очі ковзнули по моїй мокрій сорочці. Його погляд затримався на ній на кілька секунд, перш ніж він знову зустрівся з моїми очима. Я намагалася виглядати впевнено, але внутрішньо відчувала, як червонію від сорому.

— Сідайте, Дано, — сказав він, вказуючи на стілець перед його столом.

Я несміливо сіла, намагаючись прикрити мокру пляму на сорочці рукою. У кабінеті запанувала тиша, поки він дописував якісь документи. Я нервово переминалася на стільці. Він продовжив щось писати ще декілька секунд, а потім відклав ручку і зосередив свою увагу на мені.

— Дано, у мене до вас є важлива розмова, — сказав він, і я відчула, як моє серце починає битися ще швидше.

— Ви збираєтесь мене звільнити? — різко запитала я, ледве стримуючи вологу, що почала збиратися в очах. В мене зараз не той фінансовий стан, щоб звільнятися, я тільки-но нещодавно закінчила виплачувати кредит. — Знаю, я іноді можу бути трохи незграбною, і, можливо, забула відправити той важливий звіт минулого тижня, але я точно можу виправитися! І про інцидент на нараді — це було просто нещастя, обіцяю, більше такого не буде! А коли я випадково відправила всім колегам електронний лист з моїм списком покупок — чесно, я була дуже втомлена того дня!  Я навіть готова працювати понаднормово, якщо це допоможе! О, і ще той раз, коли я застрягла в ліфті з начальником фінансового відділу, це ж було просто збіг обставин, і... Я не збиралася його бити, але він не залишив мені вибору, просто не зрозумів слово «ні».

Мої слова вирвалися з мене одним потоком, я ледве встигала дихати. Я відчувала себе жахливою, ніби школярка, яка намагається випросити прощення у суворої вчительки.

Олександр Андрійович поглянув на мене здивовано, а потім усміхнувся.

— Спершу, будь ласка, заспокойтесь. Ні, звісно ні. Я зовсім не збираюся вас звільняти, — заспокоїв він мене. — Я хотів поговорити про дещо інше.

— Вибачте, — пробурмотіла я, червоніючи. — Я просто подумала...

— Нічого страшного.

Я зітхнула з полегшенням, але все одно залишалася настороженою.

— Ви, мабуть, чули, що мої брати та сестри всі вже одружені, — почав він, і я здивовано підняла брови. — В нашій родині це важливий момент, і на мене чинять тиск, щоб я також створив сім'ю.

Я кивнула, не зовсім розуміючи, до чого він веде.

— Ви, звісно, вибачте, але як мене це стосується? — запитала я, спантеличена.

— Тому, що це буде стосуватися вас, — сказав він, і я відчула, як моє серце пропустило удар.

— Мене? — повторила я, намагаючись усвідомити, що він сказав.

Що такого важливого він може мені сказати?

— Так, — відповів він, дивлячись мені прямо в очі. — Скажіть, Дано, ви в мене не закохані?

— Що?! — я поперхнулася повітрям і закашлялася, намагаючись прийти до тями.

Оце так питаннячко! З чого він узагалі таке взяв? Чи, можливо, мої погляди на нього були надто довгими? Або дозволила собі щось двозначне? Я спробувала пригадати всі наші зустрічі на нарадах, але нічого не змогла знайти, що могло б його наштовхнути на такі думки.

— Ні, звісно, — нарешті відповіла я, відчуваючи, як мої щоки палають від збентеження. Ніколи в житті не думала про нього в такому ключі.

— Ось і чудово!

На мить мені стало навіть прикро. Хто ж радіє тому, що в нього не закохані? Та й взагалі, хіба я настільки неприваблива? Я взагалі-то вважаю себе цілком симпатичною дівчиною: мої великі, виразні карі очі обрамлені густими віями, пухкі губи, природно рожеві, темно-русе волосся завжди привертали увагу. Моя фігура хоч і не модельна, але цілком гармонійна та приваблива: стрункі ноги, округлі стегна, тонка талія й досить виразні груди. А ще я начебто не дурна і з нормальним характером. Але з чого взагалі могло виникнути таке запитання?

— Виходьте за мене заміж, Дано!