Павло Чиж - Тінь любові, Павло Чиж

Дія ІІ

Сцена I

Вітальня маєтку Джуліани. Проходить кілька днів після їхньої розмови в саду. Кімната наповнена м’яким світлом, що пробивається крізь високі вікна. Джуліана сидить за невеликим столом, поглядаючи на вишуканий букет квітів, який Рафаель надіслав їй напередодні. Її думки перериває тихий стукіт у двері. На порозі з’являється її старший брат, лорд Альфред, високий і статний чоловік з виразним обличчям і твердим поглядом.

 

Альфред

(стримано)  

Сестро, я прийшов поговорити з тобою.  

Мені стало відомо про твої зустрічі з сером Рафаелем.  

Чи правда це, що твоє серце відкрилося для нього?

 

Джуліана

(здивовано)  

Альфреде, звідки тобі це відомо?  

Так, я зустрічалася з ним, але це було лише кілька разів.  

Чому тебе це так турбує?

 

Альфред

(з серйозністю)  

Сестро, ти знаєш, що я завжди піклувався про твоє благополуччя.  

Рафаель - не той, ким здається. Його родина має темні таємниці,  

Про які ти можеш не знати. Чи ти справді віриш, що він гідний тебе?

 

Джуліана розгублена, адже вона довіряла Рафаелю і не мала підстав сумніватися в його щирості. Але слова брата сіють зерно сумнівів у її серці.

 

Джуліана

(нервово)  

Альфреде, що ти хочеш сказати? Що це за таємниці?  

Рафаель здається мені чесною і благородною людиною.

 

Альфред

(загадково)  

Його батько, лорд Говій, був замішаний у темних справах,  

Про які не говорять відкрито. Його багатство нажите на бідах інших.  

Чи хочеш ти, щоб твоє ім'я було пов'язане з таким минулим?

 

Джуліана відчуває, як її серце починає битися швидше. Вона не може повірити, що Рафаель може бути причетний до чогось поганого, але слова Альфреда змушують її сумніватися.

 

Джуліана

(з тривогою)  

Альфреде, це дуже серйозні звинувачення.  

Але я знаю Рафаеля як людину, яка віддана своїм принципам.  

Чи можливо, що він не причетний до цього?

 

Альфред

(з наполегливістю)  

Можливо, він і не причетний безпосередньо,  

Але його минуле буде тягарем для вас обох.  

Я прошу тебе, подумай добре, перш ніж зробити крок,  

Що може вплинути на все твоє життя.

 

Джуліана відводить погляд, намагаючись розібратися в своїх почуттях. Вона відчуває, що стоїть на межі вибору між своїм коханням і відповідальністю перед родиною.

 

Джуліана

(тихо)  

Альфреде, я вдячна тобі за турботу.  

Але моє серце говорить мені, що Рафаель заслуговує на шанс.  

Я не можу просто відмовитися від нього через страх перед минулим.

 

Альфред  

(зі співчуттям)  

Сестро, я бачу, що ти справді прив’язалася до нього.  

Я не буду примушувати тебе до рішення, але прошу, будь обережна.  

Якщо він кохає тебе так, як ти його, він сам розкриє перед тобою правду.  

І тільки тоді ти зможеш зробити свій остаточний вибір.

 

Альфред підходить ближче і обіймає Джуліану, відчуваючи її внутрішню боротьбу. Вона ховає обличчя в його плечі, намагаючись знайти підтримку в його словах. Вона розуміє, що тепер їй потрібно більше, ніж коли-небудь, довіряти своїм почуттям і розуму.

 

Джуліана

(спокійно)  

Я подумаю над твоїми словами, Альфреде.  

Але прошу тебе, не засуджуй його безпідставно.  

Я сама хочу дізнатися правду.

 

Альфред киває, розуміючи, що зараз він не зможе вплинути на рішення сестри. Він залишає її наодинці з думками, знаючи, що попереду їх чекають непрості дні.

 Сцена II

Сад Рафаеля. Пізній вечір. Тьмяне світло факелів осяює шлях до альтанки, де Рафаель чекає на Джуліану. Його обличчя сповнене тривоги, він не знаходить собі місця, розмірковуючи про розмову, яку вони мали кілька днів тому. Врешті, вдалині з’являється Джуліана. Вона підходить до нього повільно, мовчки, її обличчя видає глибоку задуму.

 

Рафаель  

(із занепокоєнням)  

Леді Джуліано, я так чекав цієї зустрічі.  

Ваша відсутність була для мене нестерпною.  

Що трапилося? Ви виглядаєте збентеженою.

 

Джуліана

(тихо, але з внутрішньою силою)  

Рафаелю, я повинна поговорити з вами про щось важливе.  

Мій брат розповів мені дещо про ваше минуле,  

Про вашу родину. І тепер у моїй душі поселився сумнів.

 

Рафаель зітхає, усвідомлюючи, що цей момент настав. Він розуміє, що більше не може приховувати правду від Джуліани.

 

Рафаель  

(зі смутком)  

Я знав, що цей день настане.  

Леді Джуліано, я не хотів, щоб ви дізналися це таким чином.  

Моє минуле дійсно сповнене тіней, але це не мій вибір.  

Я несу відповідальність за свої вчинки, а не за гріхи своїх предків.

 

Джуліана

(із сумом)  

Рафаелю, я не звинувачую вас, але чи можемо ми побудувати  

Наше майбутнє, коли минуле все ще тягнеться за вами?  

Я боюся того, що може статися, якщо ми підемо цим шляхом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍