Джулія Ромуш - Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш

Розділ 9.1

Таксист висаджує мене недалеко від будинку. Я побоялася заїжджати відразу туди, а раптом там вже машина Крістофера? Раптом він вирішив не чекати ранку?

Заходжу у двір обережно, озираюся на всі боки. Його машини ніде не бачу.
На поверх підіймаюся пішки, на носочках. Чоловіка ніде немає. І я видихаю.

Я нічого про нього не знаю, тому навіть уявити собі не можу на що він здатний і що очікувати. Не так давно я думала, що закохана, а на ділі Крістофер виявився справжнісіньким виродком без будь-яких принципів. Не здивуюся, якщо він заявиться сюди за тим, щоб здати мене в поліцію. Я ж цьому псові забезпечила сімейні вияснення стосунків і ремонт його тачки обійдеться в копієчку. Якщо чоловік сюди приїде, то точно не вибачатися сам.

Морально готуюся до розмови з подругою. Не знаю, як вона поставиться до того, що тут жити я більше не зможу. Одна справа переживати й вистраждати із себе сьогоднішній день і зовсім інше вже жити з постійним побоюванням і озиратися по сторонах.

Відкриваю двері, заходжу у квартиру. Світло горить, значить Аліса вдома. Але подруга не поспішає виходити з кімнати. Роздягнувшись, прямую прямо до неї й застаю її заплакану в ліжку. Перша думка в моїй голові, що тут був Крістофер. Образив Алісу, щось їй сказав або ще гірше зробив? 

Моє дихання збивається, і я починаю метушитися. Ще нічого не знаю, але вже відчуваю свою провину.

- Алісо, що трапилося? - Подруга дивиться на мене заплаканими очима й тут же змінюється в обличчі. Так, я виглядаю не краще, я це прекрасно знаю.

- Вона подзвонила і тобі? - Аліса розмазує по обличчю косметику, а я дивлюся на неї нетямовитим поглядом.

- Хто?

- Господиня квартири, - вона схлипує.

- Ні, ти через неї плачеш? - Не відразу розумію, але коли слова доходять до свідомості не стає легше.

- Так, уявляєш ці чортові труби у ванній знову прорвало, ми знову затопили сусідів! І вона сюди примчала, вся злюща, кричала, що ми повинні їх самі лагодити. Знову. Уже втретє і знову за свої гроші. І сказала, що квартплата підіймається у два рази. Мелі, я не витримала, я їй все висловила.

Все, про що я зараз шкодую, так це про те, що мене не було вдома в цей момент. Господиня квартири перейшла всі межі. Ми до цього чинили труби двічі й за все платили самі. Вона обіцяла відняти вартість ремонту з нашої квартплати, але як тільки підходив час оплати вдавала, що не розуміла про який ремонт йшлося. Враховуючи в якому я була зараз гніві, то господині на очі мені краще не потрапляти, а то тітка отримає й за себе і за Крістофера, і взагалі за всі наші життєві несправедливості. Ми мовчки ковтали це тому, що квартплата була відносно невеликою. Але зараз вона вже перейшла всі межі. Очманіла остаточно!

- Молодець, давно було час їй все висловити.

- Вона сказала, щоб до ранку нас тут не було. Щоб ми збирали свої манатки й валили звідси. Хіба ми встигнемо?

В будь-якій би іншій ситуації я б нагадала цій неприємній тітці про те, що наш договір ще не закінчився і що вона не мала права з нами так поступати. Але саме зараз ця ситуація була мені на руку.

- Значить поїдемо. - Вимовляю твердим голосом і тут же зустрічаю очі подруги, які округлилися до нереальних розмірів.

- Це куди цікаво?! До бомжів на смітник?

- Якщо ти не забула, то за нами зазначена кімната в гуртожитку. Поки що з'їдемо туди, а далі будемо думати.

- Так просто? Ти кричала, що ніколи туди не повернешся, а зараз просто так кажеш, що поїдемо туди? Що сталося?! - Подруга різко схоплюється з ліжка і направляється до мене. Примружується і тепер уже мені ніяково під напором її очей.

- Алісо, давай не зараз, нам речі збирати ...

- У тебе червоні очі й розмазана по лиці косметика. Ти ніколи не плачеш. Принаймні я не бачила цього видовища ще жодного разу. Що трапилося? Цей чорт тебе образив? - Бачу в очах подруги рішучість прибити сьогодні хоч когось.

- Він одружений. І у мене було не найкраще знайомство з його дружиною ...

- Очманіти!

Звичайно ж вона не відстає поки я не розповідаю їй все. У подробицях. Навіть про те, як розбила скло його автомобіля.

Подруга в фарбах розписує мені всілякі способи помсти цьому дурню, але я відмахуюся від усього. Не хочу його бачити. Не хочу мстити й щось робити. Я хочу забути про нього, вирвати зі свого серця. Розтоптати й викинути, щоб врешті-решт просто перевернути цю сторінку. Ми завтра повертаємося в гуртожиток. Починається новий етап нашого життя і ніякі недогризки минулого я не хочу туди тягнути.

Ніч виявляється просто пекельною. Ми збираємо речі. Спаковуємо їх в будь-що тільки можемо. До ранку у нас виявляється стільки всього, що я розумію - без допомоги нам не обійтися.

Знаєте, як складно рано вранці знайти машину яка перевезе ваші речі? Повірте мені, це практично нереально. Нам озвучують подвійну таксу, і ми погоджуємося. Останні гроші йдуть на оплату машини. У гуртожиток ми переїжджаємо без грошей.

Надія на те, що Алісі виплатять зарплату, вмирає, бо Крістофер приїхав в ресторан. Влаштував там такий рознос польотів. Він кричав і вимагав сказати йому нову адресу Аліси. Подруга втекла через чорний вхід якраз в той момент, коли адміністратор хотіла виштовхати її в зал до чоловіка. Аліса втекла, втративши роботу і зарплату, але так і не видала мене. Ось що значить справжня дружба.

- Вибач, це все через мене, - мені було соромно перед подругою.

- Нічого, не вішай ніс, завтра ж займемося пошуками нової роботи й з першої ж зарплати з'їдемо з цього блощичника, - подруга скривилася й озирнулася на всі боки. Так, гуртяк був далеко від нашої затишної квартирки, але вибору у нас не було, - до речі, я цьому упирю тачку подряпала. - Подруга повідомляє це із задоволеною посмішкою на обличчі.

- Що? - Тут же забуваю про все і впиваюся очима в подругу

- Ключами пройшлася по дверцятах.

- Навіщо? - Закушую губу, - адже він тепер буде думати, що це я.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍