Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

на своєму сидінні — напівлежачи, зручно… Закриває очі. Напівлежить. Червона лампочка не блима. Морок. Як у труні.

Рухається зеленаво-мерехтяча стрілка годинника.

Коля несподівано відкриває очі.

Вмикає тьмяне освітлення, починає розглядати броник.

Над триплексом водія — фотографія 10-місячного Колиного сина.

Коля дістає з-під сидіння викрутку, маленьку акуратну бляшанку з-під яблучного соку. Шилом складаного ножа дірявить відігнуту кришечку бляшанки, відкручує гвинт в кутку панелі, підсуває туди кришку, загвинчує…

Шум зовні!

Коля миттю тягнеться правою рукою вгору, відчиняє люк.

Згори зсипається «наука», тут же прикриває, задраює люк.

«НАУКА»: Є! Погнали!

Коля включає передачу — і одразу ж рентгенометр, блимання червоної сигнальної лампочки.

«НАУКА»: Ну як ти тут? (переводить подих) У штани нє..? Я там майже удвічі довше пробув.

КОЛЯ (вся його увага — на маневрі, котрий він зараз виконує): А? Я й не помітив, (незрозуміло, жартує він чи серйозно) За роботою час іде непомітно. Ось, попільничку приладив, (вказує на прикріплену баночку) Зараз закуримо.

Машина мчить з-під нависаючої тіні АЕС — геть.

Чобіт, до половини халяви занурений у багно..

Поряд другий чобіт занурюється в багно.

З «чмоком» витягається перший, крок — він знову занурюється… Де ж дно?.. Упирається в щось тверде.

Другий чобіт — глибше й глибше… Маса багна здавлює халяву, ногу — вище, вище… Зараз черпне через край… Нарешті, дно.

Знову пірнає в багно…

…На рівні радіації 14 мілірентген на годину, загрузаючи в пишно збитій технікою радіоактивній грязюці, Сергій з двома новачками йде під високим парканом, за яким — будови АЕС.

З бічної дороги виринає рідний 80-й броник!

СЕРГІЙ (горлає): Стій! СТІЙ! СТІ-І-ІЙ!

80-й повертає в протилежну сторону.

Сергій кидається навздогін, видираючи ноги з багна. Новачки, що було спинились, теж біжать за Сергієм, розкидаючи бризки багна навсебіч, горлаючи: «Стій! Та сті-і-і-й!»

Броник віддаляється.

СЕРГІЙ (на бігу махає руками, в одній — польова сумка): Стій! Та стій же! СТІ-І-ІЙ!!!

…Коля в бронику звертає увагу на якесь миготіння в триплексі, придивляється крізь нього на дзеркало заднього огляду…

Броник зупиняється.

КОЛЯ (показується з люка): Фізкульт-привіт! Здача норм комплексу «Готовий до праці й оборони»? Яку дистанцію біжимо?

СЕРГІЙ (сповільнює рух і видихає миролюбно): Ну — тебе — к бісу… В лісі… рудому… (переводить подих) мотор за… ф-фух… заглух.

КОЛЯ (з повагою): Неслабо… І скільки там?

СЕРГІЙ (відсапуючись): Та там… нічого особливого… 250 на 300 мілірентген за годину… (залазить на броник) Ф-фух…

КОЛЯ: А чо це ти хусткою писок обв’язав?

СЕРГІЙ: Та респіратор — в тебе ж, тут в моїй ватянці… (відсапується) Довелось пику собі замотати, коли вже на сотню мілірентген на годину заїхали… (переводить подих) А вертатись взагалі довелось через смугу з рентгенами за годину… (униз, до новачків) Чо стоїте — залазьте!., (закінчує, видихаючи) пішки…

КОЛЯ (впевнено): Нічо. Броником — вмить проскочимо! (опускається в люк) Зачепимо, дотягнемо, я потім на стоянці подивлюсь, що там в нього з мотором… Я вас до крану підвезу, чоботи помити — поки побудьте нагорі…

Ривком, БРДМ з трьома розвідниками на броні рушає з місця.

Вулицею Чорнобиля 80-й броник на товстому танковому тросі тягне свого брата-невдаху. Звертає з центральної вулиці у вузьку бічну, — й вістрям носа черкає зустрічну машину-поливалку!

Злива — на броник! Бризки — в люк! Кришки, брязнувши, вмить закриваються. Всередині чекають, поки «водна феєрія» вщухне…

Водій поливалки, відчинивши двері, дивиться назад на цистерну. Йде по своїй машині — горизонтальною площадкою збоку — до пробоїни… Сергій і Коля теж вилазять на БРДМ, йдуть бронею на край носа, дивляться…

ВОДІЙ: A-а, дрібниці…

КОЛЯ: Заварять.

Махнувши руками на прощання, розходяться. За чорнобильськими мірками, нічого не сталось. Машини роз’їжджаються.