Автор невідомий - Народні казки - Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цар дає музикам свого персня, та Охвай не хоче:
— Пресвітлий царю, ви пообіцяли мені принцесин перстень. Ви свого слова повинні дотримати.
Цар засоромився і закричав на доньку:
— Віддавай свій перстень! Як не даєш, то будеш коротша на голову!
Тоді принцеса зняла з пальця перстень і вдарила ним об землю так, що розсипався на макові зернятка. І нечистий зразу перемінився у квочку, інші музики перемінилися в курчат і почали збирати макове зерно.
Та голуб перекинувся тхорем і скочив на квочку — розірвав її.
Цар лиш очі витріщив на таку чудасію. А тхір перемінився на красного леґеня став собі коло молодої:
— Пресвітлий царю, оце моя суджена!
Тоді цар зняв зі своєї голови корону, надів на хлопця і сказав:
— Ти — мій зять, наслідник. Передаю на тебе царство.
Весілля тривало. Гості їли, пили, веселилися. І я на тій гостині був, наївся і напився, що став п'яний, упав на стілець — і цій казці кінець.
Дванадцять лебедиць і дванадцять лебедів
Була собі сирітка Іванка. Шукала вона служби та й не могла знайти. Аж один багатий господар узяв дівчину за наймичку. Він і свої діти мав, але жалів до роботи їх заставляти, а бідна сирітка тяжко в нього гарувала.
Одного разу прийшла вона ввечері з поля додому. Цілий день не їла нічого, а багачка посилає на річку шмаття прати.
Пере Іванка шмаття й плаче на свою долю нещасливу, бо дуже їй гірко, а не має з ким поділитися горем тяжким.
Тут з'явилася незнайома дівчина у вінку та й каже:
– Іванко, не плач. Знаю, що тобі гірко. Покинь шмаття прати. Ходи зі мною — будеш у віночку ходити.
Дуже гарна була дівчина, дуже гарно говорила, й Іванка покинула все — пішла за нею.
Вела дівчина Іванку понад воду й завела в ліс. Ішли вони лісом до ночі, йшли цілу ніч, поки не запіяли дикі кури. А коли запіяли, дівчина перетворилася в лебедицю й полетіла, а Іванка спам'яталася, що вона сама-одна в страшних хащах. Хотіла вийти на дорогу, але тільки подряпала собі руки й ноги. Сіла під дерево, плаче:
— Господи, чого сирітська доля така нещаслива? У багача я тяжко працювала, але за своє життя була безпечна. А тепер завела мене якась Мана в ліс, і доведеться тут пропасти.
Не встигла вона це сказати, як затріщали корчі, й з'явився старенький дідусь. Каже він:
— Доньцю дорога, не плач. Ходи до мене — добре тобі буде.
— Ой, дідусю, ніде нема добра бідній сироті.
— Я все, Іванко, знаю про тебе.
Так її ці слова здивували, що вона послухала діда — пішла за ним.
Повів її той дідусь ще далі в ліс. І привів до якогось двору. Там серед лісу стоїть мальована хатка на курячій лапці, довкола хатки росте сад, у саду пташки співають. Зайшли до хатки, а там просторо, попрятано все. А таких вишивок! Таких подушок! Подивилася Іванка й каже:
— Дідусю, мені тут мило, але я буду самітня.
— Не будеш ти сумувати. В мене є одинадцять доньок, а ти будеш — дванадцята.
Враз щось надворі зашуміло. Іванка виглянула у вікно, а над хаткою літають одинадцять лебедиць. Літають-літають, та не сідають. Дає дідусь їй коновочку в руки та й каже:
— Біжи, донечко, доріжкою через сад до кринички, зачерпни свіжої води й принеси до хати.
Приносить вона в коновці воду, а в хаті навколо столу сидять одинадцять дівчат і сорочки вишивають.
Підійшов дідусь, напився води, похвалив Іванку й питає:
— А чи вмієш ти вишивати?
— Вмію.
— То сідай з дівчатами та й не буде тобі сумно.
Сіла вона, дали їй полотно, на якому пташки повимальовувані, та й сказали вишивати рушник. Вона вишиває, а дівчата так співають, що не можна наслухатися ні тих голосів, ні тих пісень.
Подивилися дівчата на Іванчині руки та й одна з них питає:
— Чого в тебе, сестричко, такі руки поранені?
Стала вона розповідати, як лишилася сама-одна сиріткою, як у багачів служила: недоїдала, недосипляла; нехтували нею, у найгірший мороз посилали до роботи, у найгіршу сльоту.
Кажуть дівчата:
— Це вже минулося. Тепер тобі з нами буде добре, лише дідуся треба слухати.
Полягали вони спати. А рано-вранці прийшов дідусь і наказує:
— Ану, гуси, купатися!
Поробилися дівчата лебедицями. А Іванка й незчулася, як сплеснула крилами й вилетіла за подругами у вікно. Прилетіли вони на море. Одинадцять лебідок поскладали крила в купку, а Іванка свої збоку поклала, щоб упізнати, бо сестриці вже не перший день літають, а вона ще новенька. Новенька, але найкраща межи ними.
Побігли дівчата до моря купатися. Викупалися, прилетіли, поснідали та й далі сіли за свою роботу. Вишивали вони п'ять днів, а на шостий день дід каже:
— Тепер, дівчата, підете полоти й поливати город. Туди прийдуть дванадцять хлопців косити окоманку. Не бійтеся їх.
Полють дівчата город, поливають, а трохи далі дванадцять хлопців косять конюшину. Та й нічого. Аж перед обідом вийшов дідусь з хати, махнув білою хустиною і крикнув:
— Ану, лебеді, на воду!
Дванадцять косарів стали лебедями, сплеснули крилами й полетіли в один бік. Крикнув дід ще раз:
— Ану, лебідки, на воду!
Дванадцять полільниць стали білими лебедицями, сплеснули крилами — полетіли в другий бік.
І ті, і ті покупалися, пообідали, знов стали до роботи. Полють дівчата, косять хлопці, а один косар позирає в дідів город і каже:
— Хлопці, хлопці, так мені сподобалася нова дідова донька, що з гадки мені не сходить. Я лише не знаю, як достоятися в дідуся, щоби він дозволив нам побратися.
А один косар каже:
— Та ти найдовше в діда живеш, то й знаєш, що треба так робити, аби дід собі твою роботу сподобав, то він для тебе все зробить.
Добре полола город Іванка, але добре й косив той хлопець, що вона йому сподобалася. Ввечері хлопці з дівчатами стали лебедями, прилетіли додому, повечеряли, а тоді дід каже:
— Чув я, що одному лебедеві сподобалася молода лебідка. Я розумію, що таке молодість і перечити їм не буду, коли схочуть від мене разом відлетіти. Але най лебідь вгадає, котра лебідка йому сподобалася.
Всі хлопці поставали однаковими лебедями, а дівчата лебідками — одна в одну, як око в око. Каже дідо:
— Вибирай, козаче, котра твоя!
А як він покаже, коли всі однакові? Дивиться він, дивиться, а Іванка теж собі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників», після закриття браузера.