Анжеліка Вереск - Розтопити кригу , Анжеліка Вереск

Коли вона вже була біля самих дверей, її окликнув огортаючий, м’який голос:

— А мене? — королева з нерозумінням обернулася й запитально поглянула Арходасу в очі.

- Мене, Ліріє, ти теж була рада бачити? — чоловік насмішкувато дивився на неї тим поглядом, від якого накочувалась дивна млость, а щоки вкривались рум’янцем. Надто збентежена, щоб відповісти, Лірія тихо вислизнула за двері.

Йдучи коридором, вона почула якісь звуки з озброярні. Не бажаючи заважати, вона хотіла швиденько проскочити повз прочинені двері, але мимоволі зупинилася: у видимій їй частині кімнати стояв лорд Сивіріан, сперши руки об стіну. А між ним і стіною, майже впритул до ельфа, стояла Амелія.

Вони про щось тихо розмовляли, розібрати було неможливо. Було видно, що Сивіріан невдоволений, майже сердитий. Не бажаючи бути поміченою, Лірія проскочила далі й швидким кроком рушила до себе.