Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

повстанню невідомого царя. З поки що незрозумілих нам причин це потрібно зробити до зимового сонцестояння, усього лише за чотири дні від сьогодні.

— Це день наради богів, — промовила Аннабет. — Якщо боги ще не знають про зникнення Гери, то, безсумнівно, помітять її відсутність на ній. Вони, швидше за все, почнуть сварку та будуть звинувачувати одне одного в її викраденні. Так вони зазвичай і поводяться.

— Зимове сонцестояння, — оголосив Хірон, — ще й час найбільшого мороку. Боги збираються цього дня, тому що, як і смертні, разом вони сильніші. Сонцестояння — день, під час якого лихе чаклунство сильнішає. Давнє чаклунство, давніше за богів. Це день, коли невідоме... починає ворушитися.

Його вустами це пролунало вкрай лиховісно, наче ворушитися було найтяжчим злочином, а не чимось таким необхідним, щоб печиво приготувати.

— Гаразд, — сказала Аннабет, дивлячись пильно на кентавра. — Дякуємо вам, Капітане Очевидносте. Що б не відбувалося, я згодна з Рейчел. Джейсона обрали очолити пошуки, отже...

— Чому його ще не визнали? — заволав хтось із будиночка Ареса.— Коли він такий важливий...

— Його визнали, — проголосив Хірон. — Багато років тому. Джейсоне, покажи їм.

Спочатку Джейсон, здавалося, розгубився. Він, вагаючись, вийшов уперед, а Пайпер тільки й думала про те, який він чарівний: золотаве волосся, у якому відблискувало полум’я, і ці царствені риси, як у римських статуй. Він глянув на Пайпер. Вона підбадьорливо кивнула та зімітувала підкидання монети.

Джейсон сунув руку в кишеню. Його монета спалахнула в повітрі, а коли він зловив її, то вже тримав у руці спис — золотий жезл із загостреним кінцем близько семи футів завдовжки.

Решта напівбогів тільки роти роззявили. Рейчел і Аннабет відступили подалі від наконечника, гострого, наче плішня.

— Хіба... — Аннабет затнулась. — Я гадала, у тебе був меч.

— Е-е, гадаю, це тому, що випав орел, — сказав Джейсон. — Та сама монета, тільки далекобійна форма зброї.

— Чуваче, я теж таке хочу! — заволав хтось із будиночка Ареса.

— Це навіть краще, ніж електричний спис Клариси, Леймере! — погодився один з його братів.

— Електричний, — пробурмотів Джейсон, наче йому сподобалася ця думка. — Відійдіть.

Аннабет і Рейчел не барилися. Джейсон здійняв спис угору — і в небі прогуркотів грім. Кожна волосинка на руках Пайпер стала сторчма. Із вістря золотого списа дугою вилетіла блискавка і вдарила у вогнище з силою артилерійського снаряда.

Коли дим розсіявся і у вухах Пайпер стихнув дзвін, вона побачила, що весь табір застиг — напівсліпі, укриті попелом, усі витріщалися на місце, де був вогонь. Палаюча колода встромилась у землю за кілька дюймів від сплячого хлопчини Кловіса, який навіть не поворухнувся.

Джейсон опустив спис.

— Е-е... пробачте.

Хірон зчистив з бороди декілька вуглинок, що жевріли. Він скривився, наче здійснилися його найгірші побоювання.

— Трохи, мабуть, перегнув, але свою думку доніс. Сподіваюсь, усі зрозуміли, хто твій батько.

— Юпітер, — сказав Джейсон. — Тобто Зевс. Володар неба.

Пайпер не втримала усмішки. Усе сходиться. Наймогутніший бог, батько всіх величніших героїв давніх міфів, — ніхто, крім нього, й не міг бути татом Джейсона.

Очевидно, решта таборян не була такої думки. Розпочався гармидер. Безліч людей ставили запитання, доки Аннабет не здійняла руки.

— Стривайте! — вигукнула вона. — Як він може бути сином Зевса? Велика Трійця... Їх угода не заводити смертних дітей... як ми могли не дізнатися про нього раніше?

Хірон не відповів, але Пайпер здавалося, що він знає.

І правда була не з приємних.

— Усе, що важливо, — сказала Рейчел, — то це те, що Джейсон зараз тут. У нього є завдання, яке він має виконати, а це означає, що йому потрібне особисте пророцтво.

Вона заплющила очі й знепритомніла. Двоє таборян ринулись уперед і підхопили її. Ще один побіг в інший бік амфітеатру за бронзовим триногим табуретом. Їх наче спеціально готували до цього. Вони всадили Рейчел на табурет перед зруйнованим вогнищем. Без вогню ніч була темною, але за мить ноги Рейчел почав обвивати зелений туман. Коли вона розплющила очі, ті сяяли. Смарагдовий туман виплив з її рота. Дівчина заговорила скрипучим, старечим голосом — такий міг би бути у змії, якби та могла розмовляти:

«Блискавки дитя, бійся землі.

Велетня помста є початком семи.

Горно і голуб зламають кайдани

І вивільнять гнів, що смертю стане».

На останньому слові Рейчел повалилася, але помічники це передбачили і підхопили її. А потім вони понесли її геть від вогнища і поклали відпочивати в куточку.

— Це нормально? — випалила Пайпер. І раптом усвідомила, що порушила тишу, і тепер усі дивилися на неї. — Ну... вона частенько плюється зеленим димом?

— О боги, ти така неотесана! — ошкірилась Дрю. — З неї щойно виплило пророцтво! Джейсонове пророцтво про порятунок Гери! Чому б тобі просто не...

— Дрю, — гаркнула Аннабет. — Пайпер поставила слушне запитання. У цьому пророцтві, безсумнівно, є щось дивне. Якщо знищення кайданів Гери вивільнить ЇЇ гнів і заподіє безліч смертей... навіщо нам її звільняти? Це може бути пасткою, або... або, можливо, Гера накинеться на своїх рятівників. Вона ніколи не симпатизувала героям.

Джейсон заговорив:

— Я начебто не маю вибору. Гера забрала мої спогади. Я хочу їх повернути. До того ж ми не можемо просто відмовитися допомагати цариці небес, коли вона потрапила в біду.

Підвелась дівчина з будиночка Гефеста — Нісса, та, яка була в червоній бандані.

— Можливо. Але тобі слід прислухатися до Аннабет. Гера буває мстивою. Вона жбурнула з гори власного сина, нашого батька, тільки тому, що він був негарним.

— Дуже негарним, — фиркнув хтось від Афродіти.

— Стули пельку! — огризнулася Нісса. — У будь- якому разі ми ще маємо подумати, чому слід боятися землі? І що це за помста велетня? З чим таким ми тут маємо справу, настільки могутнім, що воно було здатне викрасти царицю небес?

Ніхто не відповів, але Пайпер помітила, як Аннабет і Хірон безмовно обмінялися думками. Пайпер уявила це так:

Аннабет: «Помста велетня... ні, не може бути».

Хірон: «Не згадуй про