Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

лунав з групи на задніх рядах, що сиділа під рожевим прапором з емблемою у вигляді голуба. Діти там балакали одне з одним і не звертали ні на кого уваги, доки не підвівся їх ватажок — Дрю.

Усі виглядали здивованими. Вочевидь, вона не так часто зверталася до натовпу.

— Дрю? — запитала Аннабет. — Що ти маєш на увазі?

— Та ну, ви знущаєтеся, — Дрю розвела руками, наче істина була очевидною. — Олімп зачинено. Персі зник. Гера насилає тобі видіння, і ти повертаєшся з трьома новенькими напівбогами в один день. Іншими словами, відбувається щось дивне. Здійснюється Велике Пророцтво, еге?

— Про що вона? Що за Велике Пророцтво? — Пайпер звернулася до Рейчел. А за мить усвідомила, що всі навколо також дивляться на Рейчел.

— Ну? — крикнула згори Дрю. — Ти ж оракул. Здійснюється воно чи ні?

У світлі полум’я очі Рейчел виглядали моторошно. Пайпер злякалася, що та здерев’яніє і знову перетвориться на навіжену павичеву богиню, але дівчина спокійно зробила крок уперед і звернулася до натовпу.

— Так, — промовила вона. — Велике Пророцтво здійснюється.

Зчинився галас.

Пайпер зловила погляд Джейсона. Він запитав лише губами: «З тобою все гаразд?» Вона кивнула і посміхнулася, але потім відвернулася. Занадто боляче було дивитися, але не бути з ним.

Коли гомін урешті вщухнув, Рейчел зробила крок у бік слухачів, і більше п’ятдесяти напівбогів позадкували від неї, наче одна худенька рудоволоса смертна була загрозливіша за них усіх разом узятих.

— Для тих, хто ще не чув, — промовила Рейчел, — Велике Пророцтво було моїм першим. Воно прийшло в серпні. І звучить так:

«На поклик озвуться Сім напівкровок, У полум’ї чи бурі світ гине знову...»

Джейсон упав навколішки. Очі оскаженіли, наче його щойно вдарили електрошокером.

Навіть Рейчел здавалася здивованою.

— Д... Джейсоне? — промовила вона. — Що...

— Per а denique spiritus ut servo an sacramentum, — вимовив він. — Quod foes ut ianua nex addo ornamentum.

Незручна тиша нависла над натовпом. Пайпер бачила по обличчях, що дехто намагається перекласти ці рядки. Вона припускала, що це латина, але навіть уявити не могла, чому її майбутній (принаймні вона сподівалася) хлопець раптом наспівує, наче католицький священик.

— Ти... щойно закінчив пророцтво, — пробурмотіла Рейчел. — «Клятви дотримай на краю могили, До Брами Смерті йдуть ворожі сили». Звідки ти...

— Я знаю цей вірш. — Джейсон поморщився і стиснув руками свої скроні. — Гадки не маю звідки, але я знаю це пророцтво.

— Латиною! Меншого й не очікувала, — вигукнула Дрю. — Вродливий і розумний.

Дівчата з будиночка Афродіти захіхікали. «Боже, що за купка невдах», — подумала Пайпер. Однак цього виявилося замало, щоб позбутися напруження. Вогнище миготіло мінливим зеленим відтінком.

Джейсон підвівся. Він виглядав збентежено, але Аннабет поклала руку йому на плече і ледве чутно підбадьорила. Пайпер відчула укол ревнощів. Це вона мала бути поряд і підтримувати його.

Рейчел Дер досі виглядала трохи шокованою. Вона глянула на Хірона, шукаючи поради, але кентавр залишився похмурим і безмовним, наче споглядав виставу, у яку не міг втручатися, — трагедію, що скінчиться безліччю смертей на сцені.

— Ну, — сказала Рейчел, намагаючись опанувати себе. — Отже, так, це — Велике Пророцтво. Ми сподівалися, що до нього ще багато часу, але, боюсь, воно починає здійснюватися вже зараз. Я не маю доказів. Тільки передчуття. І, як сказала Дрю, справді відбувається щось дивне. Семеро напівбогів, ким би вони не були, поки що не зібралися. У мене відчуття, що дехто з них є зараз серед нас. Але не всі.

Таборяни почали метушитися й перешіптуватися, стурбовано дивитися одне на одного, доки якийсь сонний голос не вигукнув:

— Я тут! Е-е... ви ж розподіляли обов’язки?

— Спи далі, Кловісе, — заволав хтось, і багато хто розсміявся.

— Як би то не було, — продовжила Рейчел, — ми не знаємо, що віщує Велике Пророцтво. Не знаємо, яке випробування чекає на напівбогів, але, оскільки попереднє Велике Пророцтво передвіщало Битву Титанів, можна припустити, що від другого слід чекати чогось такого ж кепського.

— Або ще гірше, — пробурмотів Хірон.

Можливо, він не хотів, щоб усі це почули. Проте вони почули. Вогнище миттю стало пурпуровим, такого самого кольору як у сні Пайпер.

— У чому ми впевнені, — сказала Рейчел, — то це в тому, що перший етап розпочався. З’явилася значна проблема, і хтось має піти на завдання, щоб її розв’язати. Геру, царицю богів, викрали.

Запанувала тиша. А потім в одну мить загомоніли п’ятдесят напівбогів.

Хірон знову постукав копитом, але Рейчел усе одно довелось почекати, щоб повернути до себе увагу.

Вона розповіла їм про випадок на оглядовому майданчику біля Великого каньйону: як Глісон Хедж пожертвував собою, коли напали грозові духи; і як духи попередили, що це був тільки початок. Вони, вочевидь, служили якійсь могутній володарці, яка може знищити всіх напівбогів.

А потім Рейчел розповіла їм про те, як Пайпер знепритомніла в будиночку Гери. Пайпер намагалася залишатися спокійною, навіть коли помітила, як Дрю на задніх рядах зображує пантомімою втрату свідомості й хіхікає з подружками. Урешті Рейчел розповіла про видіння Джейсона у вітальні Великого Будинку. Це послання Гери виявилося настільки знайомим Пайпер, що спиною побігли мурашки. Єдина відмінність — Гера попередила Пайпер не зраджувати її: «Підкоришся його волі — і їхній цар повстане. І тоді на всіх нас чекає загибель». Гера знала про погрозу велетня. А коли так, чому вона не попередила про це Джейсона і не викрила зрадницю Пайпер?

— Джейсоне, — сказала Рейчел. — Е... ти пам’ятаєш своє прізвище?

Він, здавалося, ще не отямився, і все ж похитав головою.

— Тоді будемо кликати тебе просто Джейсоном. Очевидно, що сама Гера доручила це завдання тобі.

Рейчел зробила паузу, певно, даючи Джейсону змогу заперечити свою долю. Усі погляди були спрямовані на нього. Відчувалося таке напруження, що Пайпер подумала: на його місці у неї б уже ноги підкосилися. Проте Джейсон тримався хоробро й рішуче. Він стиснув щелепи та кивнув.

— Згода.

— Ти мусиш урятувати Геру, щоб запобігти великому лиху, — продовжила Рейчел, — перешкодити