Тіна Волф - Сім поцілунків до кохання, Тіна Волф

І він так спопеляюче подивився на Марію, що та мало не вилила вино в тарілку. Але в останній момент зібралася.

— Головне — що ми знайшли одне одного, — нарешті вимовила вона. — Тоді я дуже злякалася.

— Я теж, — Андрій підморгнув.

Марія підняла келих:

— За нас і за наше найкреативніше танго в історії Буенос-Айреса!

— І за те, що жоден стілець не постраждав, — додав Андрій, дзвонячи келихом об її келих.

Вони сиділи там ще довго, жартували, розповідали один одному смішні історії й дивилися, як вечірнє місто живе своїм неспішним, гарячим ритмом. Поки що — це був просто ще один вечір, ще один келих вина і ще один привід посміятися разом.

***

Наступного ранку Андрій і Марія вирішили прогулятися старим районом, аби ще трохи насолодитися атмосферою Буенос-Айреса. Але, щойно вони звернули за ріг, їх буквально затягнуло у гущу веселого натовпу.

— Ой! — вигукнула Марія, коли якась бабуся в яскравій спідниці встромила їй у руки дерев’яну маракасу. — Що відбувається?

— Судячи з кількості костюмів і музикантів... — почав Андрій, але його слова потонули в ритмах живої музики. — Це або весілля, або фестиваль!

Натовп скандував, плескав у долоні, співали навіть діти на дахах машин. Місцевий ведучий на підвищенні щось вигукував у мікрофон із шаленою енергією. Між людей бігали вуличні артисти в кольорових масках, пропонуючи всім охочим приєднатися до танців.

— Ти ж знаєш, що ми приречені, правда? — підморгнув Андрій.

— О, ми навіть ще не починали, — засміялася Марія й потягнула його за собою просто у вир танцювальної вакханалії.

Спочатку вони намагалися рухатися обережно, тримаючи якусь подобу ритму. Потім Марія наступила Андрієві на ногу, він мало не впав, зачепивши якусь танцівницю в яскраво-червоному вбранні. Та замість сердитися, вона вручила їм обом різнокольорові стрічки й штовхнула назад у натовп із вигуком: 

— ¡Más pasión!

— «Більше пристрасті», — переклав Андрій, хитаючись, — Це ж небезпечно у нашому випадку!

— Тоді доведеться ризикувати! — Марія розсміялася і закрутилася навколо нього, заплутавши їх стрічками.

Коли вони нарешті вибралися з натовпу, обидва ледве дихали від сміху. Волосся Марії виблискувало від золотого конфетті, а щоки Андрія — червоні як прапори на вулицях.

Вони зупинилися під старим балконом, прикрашеним гірляндами й прапорцями.

— Знаєш, — сказав Андрій, вдивляючись у її очі, — ти така смішна і шалена, що я часом боюся тебе.

— І правильно робиш, — Марія всміхнулася, зробивши крок ближче. — Але ж тобі подобається цей ризик?

Він не встиг відповісти. Їхні погляди зустрілися — і все навколо наче розчинилося: музика, сміх, гомін.

Андрій обережно торкнувся її обличчя, а Марія піднялася навшпиньки, і їхній поцілунок вийшов трохи незграбним, трохи невпевненим, але таким справжнім і солодким, що перехожі навколо навіть зааплодували.

Марія і Андрій, засміявшись, неохоче відірвалися одне від одного.

— Що ж, — сказала вона, затамувавши подих, — схоже, фестиваль вдався.

Андрій підхопив її на руки й закрутив серед святкового натовпу.

Ілюстрації створені за допомогою ШІ