Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

— То як, ви візьмете мене до себе секретаркою? — грайливо пробелькотів солоденький жіночий голосок.

— От поки що навіть не знаю. Все залежить від того, як ви… пройдете співбесіду, — хтиво відповів грубий бас. Сама не розуміючи, навіщо це роблю, я припала оком до шпарини прочинених дверей кабінки і ледве стримала зляканий зойк: разом із чоловіком у дорогому костюмі в туалет, цілуючись, залетіла розкішна дівчина з медовим волоссям і червоною стрічкою, на якій я помітила три золоті смужки.

Христина?

— Але я дуже, ну просто ось неймовірно хочу працювати вашою секретаркою в адміністрації президента, — простягла дівчина, просто у своїй золотій сукні встаючи перед чоловіком навколішки, щоб розстебнути його штани.

— Знаєш, я ось справді подумаю, — видихнув чоловік, запускаючи пальці в розкішну зачіску, прикрашену шпильками з дорогоцінним камінням.

— Що, правда подумаєте? — грайливо промовила Христина, встаючи з підлоги, і на ходу задираючи спідницю.

Не можу повірити. Невже очі насправді не брешуть мені? Але ж мазункам ректора суворо заборонено спати з іншими чоловіками! А тут ще й одна з улюбленець другого кола! Боюся навіть уявити, що буде, якщо ректор дізнається, що Христина зраджує йому, та ще ось так — віддається в туалеті чоловікові, з яким, мабуть, майже не знайома, заради жирного робочого місця!

Втім…

Від раптової думки я ледь не розреготалася, чим би одразу себе викрила! Але вчасно схаменулась, щосили стиснувши губи.

Так, правильно.

Спати з кимось заради вигоди... Таке цілком вписується в характер дівчини, яка з радістю стала однією з двадцяти двох мазунок ректора заради того, щоб отримувати привілеї, дорогі лахи, прикраси і всякі речі. Тож навіть не дивно, що зараз, коли її навчання закінчується, вона вже думає про те, кому б наступному продати своє тіло, щоб влаштуватися під сонечком.

Набравши в легені повітря, я заплющила очі і сіла назад на кришку унітазу. Спостерігати за цим і далі не було сил, тільки звук вимкнути не виходило.

— Добре, як здаси літню сесію — чекай, надішлю на тебе запит, — посміюючись, повідомив чоловік. За хвилину двері туалету відчинилися і відразу ж зачинилися, а я, почекавши хвилину, вийшла з кабінки.

…Щоб зустрітися поглядами з Христиною, яка саме стояла біля умивальника, приводячи себе до ладу.

Чорт! Чому… чому мені на думку не спало, що вийшов тільки чоловік, а сама вона трохи затрималася, щоб умитися?!

Перелякавшись, я побігла геть і вискочила з туалету, перш ніж шокована Христина отямилася, зрозуміла, що до чого, і напала на мене! Скоріше, коридорами, в підземелля! Опинившись нарешті у своїй кімнаті, за надійними зачиненими дверима, я зітхнула з полегшенням.

Ось тільки розуміла: тепер Христина так просто не дасть мені спокою.