Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

Так гарно побалакали з тобою ввечері, що аж на душі посвітлішало. Бережи себе, батьку. Я тебе дуже-дуже люблю.

09. 06. 2016. День чотириста одинадцятий.

Сама. Батько пішов на зібрання.

Після обіду поїду в Олику по фарбу.

10. 06. 2016. День чотириста дванадцятий.

Пригнала на поворот Ігорові корови. Наварила їсти, наставила свиням картоплю і пішла в школу. Позабирала решту вазонів. Посапала капусту. Їздила дивитися буряки. Завтра з Аллою від людей зробимо.

Жду своє сонечко. Батьку, про тебе вже всі в селі питаються.

11. 06. 2016. День чотириста тринадцятий.

Поплелися з Аллою на буряки, трохи випололи зілля, де побачили. Гарне таке поле стало. Та й до вечора трохи натомилися.

Донечка така рада, що на роботі трохи все владналося.

12. 06. 2016. День чотириста чотирнадцятий.

Шопінгуємо: купили два плаття доні, дві пари взуття, футболку, сумку. Рада дитина, хоч і втомилася до знемоги. Лягла після обіду – і зразу відключилася.

Прийшла Надія Павлівна, трохи посиділи, побалакали. Все тебе згадували. Всі тебе, Іванку, ждуть дуже-дуже.

13. 06. 2016. День чотириста п’ятнадцятий.

Сьогодні рік, як ти в АТО. Мовчу і навіть не кажу тобі – не вельми радісна дата. Але прийде час, батьку, і ми згадуватимемо її як ще один пережитий день. Хороший мій, як я жду, що ми знову будемо всі разом!!! Я вже стільки планів, стільки справ для нас придумала. Коли вже я тебе побачу?..

14. 06. 2016. День чотириста шістнадцятий.

Фарбуємо клас.

Після обіду полізла в грядки: вирвала розсаду і зробила ще там грядку капусти, прополола моркву і столові буряки.

Треба скласти список, що готувати на свято. От якби ти вже прийшов…

15. 06. 2016. День чотириста сімнадцятий.

Дощ і прохолодно. І настрій в тебе такий самий. Навіть не знаю, чи то зі мною не хочеш говорити, чи то тобі все набридло. Батьку, витерпи, чуєш? Все обов’язково буде добре. Скоро ти будеш вдома. Як я вже цього жду-у-у-у-у…

Здали нерви – ти сказав, що можеш бути аж до осені і що по паперах вас там уже нема. Реву. Аж доня перелякалася і приїхала додому. Батька налякала, дурепа.

16. 06. 2016. День чотириста вісімнадцятий.

Їздила в БТІ. Вже оформила усі документи на хату. Лишилося вас вписати в будинкову книгу і зробити заповіт.

Іваночку, які хороші новини: про дембель заговорили, а ти – про виїзд в Дніпропетровськ. Слава Богу! Надіюсь скоро побачимось. Знову сяю…

Прибрала на могилках.

17. 06. 2016. День чотириста дев’ятнадцятий.

Ходила в школу, внесла парти, замкнула клас. Там на другому поверсі гуркотять, аж в мене пил сиплеться. Пішла на город. Там трошки дополола. Вже кругом порядок.

З обіду буду торти пекти. А зараз сховалася, бо такий жаркий суховій, як з печі. А в хаті прохолодно. Жду донечку.

І що ти думаєш, пекла торти? Дулі, ледацюга. Вирішили з донечкою, що все встигнемо завтра.

18. 06. 2016. День чотириста двадцятий.

Трохи напекли і наварили, прибрали в хаті. Сидимо під навєсом, балакаємо. Хотілося б, щоб і ти домашньої їжі поїв на свято. Жара…

19. 06. 2016. День чотириста двадцять перший.

І знову свято без тебе. Але тішуся, що скоро будемо разом.

Батьку, по тобі так чути і видно, коли ти щось приховуєш. Ура! Ура! Ура! Ти до кінця місяця вже будеш вдома!!! Спробуй тільки обдури!!! Я пішки в те Гранітне зайду!!!

Доня бродяча поплелася до Луцька, а далі на гульки до Львова. Може то по зятя…

20. 06. 2016. День чотириста двадцять другий.

Наганяю корови. Так не хотілося рано вставати – я на Аллиному місці спала. Трохи ще повалялася, як загнала корови.

Батько пішов на зібрання, а я тиняюся по хаті. Я все жду, коли вже ти поїдеш із зони. Тільки б швидше.

21. 06. 2016. День чотириста двадцять третій.

Ух, яка страшна гроза була в 3-тій годині ночі. Якби вдень – то жах! Нема світла цілий день. Видно, десь щось погромило.

Якби було світло, щось би по школі робила б на комп’ютері, бо покащівці придумали собі 3-ій день Трійці.

О! Перед матчем Україна – Польща включили світло. Сплю в Алли – батько дивиться футбол.

Ну, чого ти ще не поїхав?!

22. 06. 2016. День чотириста двадцять четвертий.

Слава Богу, ти виїжджаєш!