Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

26. 05. 2016. День триста дев’яносто сьомий.

Господи, батьку, як страшно… Знову воюєш. Чую, що стривожений. Бережися, Іванку, чуєш! Ти тільки повернися, я молю тебе… Татуську, мені так страшно!!!

Так гарно ввечері поговорили з тобою – мені полегшало. Завтра останній дзвоник…

27. 05. 2016. День триста дев’яносто восьмий.

Пане завгоспе, зі святом останнього дзвоника тебе. Вже і курку не буде для кого возити – лишитесь з Гордійчуком удвох.

Такі мої діти хороші на святі, аж сльози повиходили.

Прийшла додому, трохи погреблася в городі. Пересіяли з батьком кукурудзу. Понатягала нитки і стрічку.

Іване, я твої українські застольні воронам розмотала.

Ждемо донечку.

О! Я грамоту заробила ще одну!

28. 05. 2016. День триста дев’яносто дев’ятий.

Донюсятко пропололо квітника, замели двора. Як добре, що нема багато роботи. Аллуся висадила всі мої троянди. Може, якраз приймуться – в неї легка рука.

29. 05. 2016. День чотирьохсотий.

От і неділя, стане вечір і знову лишуся сама.

Хандра-а-а-а…

30. 05. 2016. День чотириста перший.

Потеревенила трохи на роботі та й прийшла додому. Завтра не піду, поїду до Луцька. Заберу документи в БТІ.

Стюкували і забрали сіно. Саму важку літню роботу зробили (дяка Віті і Васі). Я ще трохи склала в копиці біля хати – налякала хмара.

31. 05. 2016. День чотириста другий.

Забрала документи на хату. Треба привезти ще

2 папірці – і не потрібно в Ківерцях з ночі займати чергу.

Трохи колупаюся в огірках, бо заросли, як вовки, а завтра висаджу капусту, котра більша.

01. 06. 2016. День чотириста третій.

В школі Ганна Климівна зачитувала результати перевірки. Стидоба!!! Учителі вищої категорії!

02. 06. 2016. День чотириста четвертий.

Ой, батьку, яка в нас новина страшна: Ларису Заборнюк розбив інсульт. Лежить в Луцьку в реанімації.

03. 06. 2016. День чотириста п’ятий.

Гордійчук приймав екзамен замість Лариси. Її прооперували. Ніби вже прийшла до свідомості, але біля неї сидять. Страх!

Була на випускному в садочку. Гарно. Запросили для дітей фокусника. Руся показувала мені все. Які вони молодці! Що то значить є бажання щось робити.

Доню в хату не пускали – дід ключа забрав. 

04. 06. 2016. День чотириста шостий.

Ми з донечкою на весь день забралися в грядки. Моє сонечко випололо мені все зілля.

Посадила вже всю капусту. Ходили дивитися на буряки – чисті. Алла тобі зафотографувала, як ворони шукають хробаків. Може десь аж перед Трійцею зробимо провірку. Забрали сіно коло хати.

Батечку, ми справляємося. Тільки так важко ждати психологічно – нерви гуляють. Я так вже хочу, щоб ми всі були вдома!

05. 06. 2016. День чотириста сьомий.

П’ємо каву і кайфуємо – неділя. Доня всі новини по роботі розказує. Ото вже трудоголік!

Перестелила на вихідні постелі, відкрила вікна, прибрала – так добре в хаті. Тільки ти десь в окопах… Хочу плакати… Поїде доня – трохи пореву.

Ми ходили на лебедят дивитися. Гарно! Алла фотографувала.

06. 06. 2016. День чотириста восьмий.

Ух, які в нас ранки холодні: вчора було + 12, а сьогодні + 5!

Пішла до школи. Виставила в особові справи оцінки, записала усе в журналі. Трохи забрала вазонів додому.

Малину не хочу дополювати, іду в кукурудзу.

Перебрала свій бардак з документами. Склала свій план роботи на близьку перспективу, щоб нічого не забути, що планую. Голова варить слабо.

07. 06. 2016. День чотириста дев’ятий.

Їздила в БТІ, переписую хату. Коли зроблю всі документи, оформлю заповіт на донечку.

Купила батькові карбамід, доні – підодіяльника і наволочки.

Батьку, чи щось доб’ються матері і жінки? Коли вже те нещастя кінчиться?! Вже несила терпіти!!!

А там у вас знову гатять, а ти не признаєшся…

08. 06. 2016. День чотириста десятий.

Іване, ти мені знову снився: так по-домашньому, щось ми там пораємося по господарству.

Ходила в школу, думала, заповню нову санітарну, бо в старій мало місця. Трохи забрала вазони.

Дополола малину. Трохи попрацюю за комп’ютером і піду в кукурудзу.