Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

08. 05. 2016. День триста сімдесят дев’ятий.

Моє сонечко мене не забуло – привітало з Днем Матері тюльпанами і тортом. Така смакота – справжній «Київський»! Сидимо, наминаємо торта і кайфуємо!!!

09. 05. 2016. День триста вісімдесятий.

День Перемоги зустрічаємо по-особливому – пасемо корови. Доня казала, що останній раз пасе, кави з молоком більше не хоче. Вона боїться, коли корови гоняться.

Трохи пішов дощ – зробив мені вихідний.

Аллуся подалася до Луцька. Обвітрила на полі обличчя, чудо мале.

10. 05. 2016. День триста вісімдесят перший.

Прориваю буряки – нема сили, щоб щось писати…

11. 05. 2016. День триста вісімдесят другий.

Прориваю буряки – нема сили, щоб щось писати…

12. 05. 2016. День триста вісімдесят третій.

Прориваю буряки – нема сили, щоб щось писати… А після вечірнього порання ще полізла в грядки, бо заганяє зілля – страх.

Ура, батьку, 23-го їду на вшанування «Вчитель року». В нашій школі я – перша з таким титулом.

13. 05. 2016. День триста вісімдесят четвертий.

Пішла на буряки – дощ вигнав. Стала дрипалка. Я вже трохи переживаю за город, щоб хоч виполоти все. Та й доня хоч день може помогти, аби ж погода…

Жду наше сонечко.

14. 05. 2016. День триста вісімдесят п’ятий.

Ага, наробили: ще з ночі ллє.

Їду на базар і постригтися. На вулицю вилізти немило, але іншого дня нема.

Купила перцю, баклажанів, постриглася. Ще своїм малим стрічки і дзвоники. Хоч щось зробила.

Приїхала додому – трохи перестало лити. Підемо під вечір з Аллою, висадимо ті перці.

15. 05. 2016. День триста вісімдесят шостий.

Наганяю корови. Трохи накинула виступ дитячий, а набирати не хочеться. Може, завтра в школу візьму ноутбука і набиратиму на перервах.

Іванку, люди питаються, коли ти прийдеш…

Татусю, коли ти ПРИЙДЕШ????????????????????????

16. 05. 2016. День триста вісімдесят сьомий.

Прориваю буряки – нема сили, щоб щось писати… Ох який же холод в нас настав!

17. 05. 2016. День триста вісімдесят восьмий.

Прориваю буряки – нема сили, щоб щось писати…

18. 05. 2016. День триста вісімдесят дев’ятий.

Прориваю буряки – нема сили, щоб щось писати…

19. 05. 2016. День триста дев’яностий.

Ай, дощ не дав доробити тих нещасних 3 рядки!!! Сонце вийшло аж в п’ятій годині. Ще встигла б доробити, але так влило. А кукурудзу ворони вибрали до бубочки! Треба буде знову сіяти і снувати білими нитками.

Включили кругом опалення, бо холодно.

Сьогодні дали мені лист на вшанування «Учитель року». Ще треба попросити Свєтку, щоб корову видоїла, бо воно аж на обід.

20. 05. 2016. День триста дев’яносто перший.

Зробила святечко своїм козявкам, поплакала трохи і батьків до сліз довела. 

Обманула донечку – сказала, що не можу доробити буряки, а сама вже останнього рядка пру. Так хороше іти з нею з поля!.. Ото сонечко квітку зробило.

21. 05. 2016. День триста дев’яносто другий.

З Іваном тебе, батьку (ти все хлопцям казав, що ти зимовий). Твій бабський батальйон буряки пошарував. А батько підсіяв селітрою. А ще городину трохи пропололи.

22. 05. 2016. День триста дев’яносто третій.

Так болять ноги, як то я крос бігла. Тож ніби і не втомилася на буряках. Відпочиваємо з донечкою.

Вечір. Хочу плакати…

23. 05. 2016. День триста дев’яносто четвертий.

Гарно так було на вшануванні! Приємно, коли тебе так оцінюють… А ти чого надувся, батьку? Знову твої фантазії? Ти чудо!!! Я тебе дуже-дуже люблю.

До вечора ти вже здувся. Ура! Приїхала з Дерно з Гаврилюками – не було автобуса.

24. 05. 2016. День триста дев’яносто п’ятий.

Прийшла в школу, вчителі розпитували про нагородження, чи дали якогось подарунка.

25. 05. 2016. День триста дев’яносто шостий.

У нас на Ставчині є 5 лебедят!

Дощ зробив святого неробітника. Ото налускала кукурудзи і все. А батько з Переходьком був подався розкидати сіно – дощ вигнав.

Батьку, ходи додому, бо в мене вже починається якась депресія. Я більше не можу, можна в дурку попасти. Коли я вже тебе побачу??? Я тебе ні на крок від себе не відпущу. Чуєш?!