Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

17. 04. 2016. День триста п’ятдесят восьмий.

Подарувала від нас усіх нашій донечці 30 доларів. Ой, коли воно виросло, те дитя мале?..

Таточку, дякуємо за подарунки! Як хочеться тебе бачити вдома…

18. 04. 2016. День триста п’ятдесят дев’ятий.

Ото фокус!!! Опинилася в міліції! Ще й, дурепа безклепка, тобі подзвонила – не подумала… Не хочу про це писати – нема сил і терпіння.

19. 04. 2016. День триста шістдесятий.

Їздила в Олику. Купила снєжку, фарбу на вікна і двері. Буду літню кухню до пуття доводити.

20. 04. 2016. День триста шістдесят перший.

А знаєш, до чого я додумалась після розмови з Василем? То тутешні добрі люди таке Аллі з тими колекторами втнули. Бог їм суддя!

21. 04. 2016. День триста шістдесят другий.

Приводжу в порядок літню кухню – білю, фарбую.

22. 04. 2016. День триста шістдесят третій.

Приводжу в порядок літню кухню – білю, фарбую.

23. 04. 2016. День триста шістдесят четвертий.

Донечка допомогла пофарбувати вікна і двері літньої кухні. Мали їхати з Наталкою на шашлики, щось там відмінилося.

24. 04. 2016. День триста шістдесят п’ятий.

Відпочиваємо. Аллуся то й натомилася з незвички – в Луцьку ж не працює фізично. Ой, хоча б на роботі було все гаразд.

25. 04. 2016. День триста шістдесят шостий.

ІВАНЕ, ВІТАЮ ТЕБЕ З РОКОМ СЛУЖБИ (БУДЬ ВОНА НЕЛАДНА)! Надіюся і чекаю, що ми скоро побачимося!!!

26. 04. 2016. День триста шістдесят сьомий.

Фарбую двері по всіх кладовках. Тепер вже все оновлене, гарне.

27. 04. 2016. День триста шістдесят восьмий.

Чоловіче, сьогодні 25 років нашого подружнього життя. А я про це згадала, як лягала спати.

Доня сказала, що відсвяткуємо, як ти повернешся. Мій хороший, я тебе дуже люблю, набагато сильніше, як раніше. Я так тебе жду!!!

28. 04. 2016. День триста шістдесят дев’ятий.

Нарешті, останні штрихи краси на літній кухні! Порядок!

І сонечко приїхало, відпросилося. Будемо пекти, жарити, варити.

29. 04. 2016. День триста сімдесятий.

Як добре з такою дитиною на кухні! Я вже, батьку, старенька корова проти неї, її вмінь.

30. 04. 2016. День триста сімдесят перший.

Двір заметений, напечено, наварено. Ждемо Пасхи. Правда, доня втомилася, ледь дише.

Іваночку, так шкода, що тебе не буде на святечко…

01. 05. 2016. День триста сімдесят другий.

Христос воскрес, чоловіче!

Пішли на зібрання. Там нічого не змінилося зовсім, тим більше в кращу сторону. Прийшли, пообідали. Батько в молитві за столом просив твого скорого повернення. І я… І Алла, думаю, теж…

02. 05. 2016. День триста сімдесят третій.

Сидимо вдома. Донечка трохи спала.

Поїли і валяємося. Так вже хочеться, щоб ти був вдома… Так скучно, часто хочеться плакати. Я так тебе жду!!!

03. 05. 2016. День триста сімдесят четвертий.

Приїжджали Йовики всі. Дядько вже завбільшки з дитя, тітка теж ледь ходить. Були у Васі, на могилках.

Вова забрав Аллу до Луцька.

Прибираю: мию посуд, витираю.  Завтра на роботу, а так не хочеться.

04. 05. 2016. День триста сімдесят п’ятий.

Наготувала кукурудзу для посіву. Біля хати посіяла трошки кукурудзи і буряків. Продерла очі моркві, але ще маленька.

Іване, ходи вже додому, бо вже я другу весну без тебе…

05. 05. 2016. День триста сімдесят шостий.

Посіяли на 40-му кукурудзу.

Батько підсіював овес, а я розсипала міндобриво, закоткувала і посіяла. Втомилася, як песик, бо спішила: стала хмара і вітер великий.

06. 05. 2016. День триста сімдесят сьомий.

Жду своє сонечко. Прошарувала кабачки. Посіяла огірки. Так не хочеться впрягатися в роботу…

07. 05. 2016. День триста сімдесят восьмий.

Чаровніци – на два рала прошарували буряки. Вже думала дощ не дасть. Аллуся трохи втомилася та ще й не зовсім здорова. І що б я сама робила?..

Дід приїхав подивитися, як ми працюємо.