Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

Купила вовняну ковдру. Доця її випробує. Якщо дасть добро, куплю ще й тобі. А то ваші перини геть розлетілися. Обновила трохи білизну. Шкарпеток тобі купила.

Таточку, коли ти вже прийдеш? Така туга якась, аж сама на себе серджуся…

31. 03. 2016. День триста сорок перший.

Нічого так не піднімає настрій, як вдалий шопінг! Іванку, окрім усяких насінь і цибуль до поля на 400 грн, я обновила свій гардероб: купила куртку, спідницю, блузку, туфлі! О!

А ще постригла тьотю, роздрукувала Печерській твої фотографії.

А ліки собі не купила, дурепа! Забула вдома картку з приписом лікаря.

01. 04. 2016. День триста сорок другий.

А я тебе обманула, а ти забувся! Чи може тобі там, батьку, не до того. Ти ніколи не жалієшся і нічого не розказуєш. Як ти, мій хороший? Я так скучаю за тобою…

Я сьогодні перебрала 15 кошиків картоплі і ще з 10 винесла в ящиках. В нас похолодало, став вітер і дрібний дощ, то трохи сховалася в хату.

Ждемо донечку.

02. 04. 2016. День триста сорок третій.

Ух, сьогодні холодно від ранку, але зате є надія, що не дощитиме. Ми гребемо і метемо горба. Чистоту зробили – клас!

З обіду трохи полізли в льох – пару кошиків винесли. Бачу, Алла втомилася добряче, то пішли в хату.

Цілий день дме холоднючий вітер.

03. 04. 2016. День триста сорок четвертий.

То їмо, то лежимо – і так цілісінький день. Алла не поїхала до Луцька, аж завтра вранці. Мале дурне дитя…

04. 04. 2016. День триста сорок п’ятий.

О! Сьогодні ще в школі палять, а Луцьк вже закрив опалювальний сезон.

Ношу і перебираю картоплю – це всі мої новини.

05. 04. 2016. День триста сорок шостий.

Ношу і перебираю картоплю – це всі мої новини.

06. 04. 2016. День триста сорок сьомий.

Ношу і перебираю картоплю – це всі мої новини.

07. 04. 2016. День триста сорок восьмий.

Не роблю нічогісінько, навіть зошити не перевірила. Святкую.

Ото новина: Галя невідомо кому віддала Аллину санітарну книжку ще у вівторок! Доросла людина, а чим думає?!!

08. 04. 2016. День триста сорок дев’ятий.

Отак! Сонценято прилетіло знервоване і полетіло назад на роботу. А я їздила на розбори в Одеради.

09. 04. 2016. День триста п’ятдесятий.

Перебираємо з донькою картоплю. А ще Алла замела двора, господинька…

Дідо сьогодні на заробітках в усіх сусідських бабульок.

10. 04. 2016. День триста п’ятдесят перший.

Аллуся ніяк не хоче їхати в Луцьк.

Сидимо під вечір під навєсом і дивимося на дощ. Не вистачає тебе. Пам’ятаєш наші такі вечорниці? Іваночку, я так скучила… Здається, що вже більше року тебе не бачила…

11. 04. 2016. День триста п’ятдесят другий.

Чаровніца!!! Я вже набрала картоплю! Завтра, дасть Бог, посіємо буряки і буду братися за літню кухню.

Ігор Зосін завіз Марії картоплю і сік.

12. 04. 2016. День триста п’ятдесят третій.

Іваночку, ми вже посіяли буряки. Розсіяла 1,5 мішка міндобрива, бо батько трохи посіяв, та й нога болить. Коткували по черзі: батько більше за мене. Зате я все сіяла сама. Спати буду точно, як убита.

На завтра плануємо садити картоплю. Все готове.

13. 04. 2016. День триста п’ятдесят четвертий.

Поки я прийшла зі школи, батько всю картоплю посадив, не вистачило на 6 рядків. Попорала, добрала, поїхали і досадили. Я лишилася огортати краї, а батько поїхав садити Лебкам.

Ще залишилися грядки біля хати.

Іване, ми без тебе справляємося, правда не знаю, якою ціною – рука вже не піднімається. Але так ждемо тебе додому.

14. 04. 2016. День триста п’ятдесят п’ятий.

Трохи обтерла стелю і стіни в літній кухні, наготувала білити. Роблю потрошечку – щоб не домучити руку. 

Коли вже ти прийдеш? Я вже втомилася рахувати дні.

15. 04. 2016. День триста п’ятдесят шостий.

Почали святкувати наші днюхи від сьогоднішнього вечора, бо завтра буде робота. Моя лялюся купила київського торта, стегнячки – і кайфуєм!

16. 04. 2016. День триста п’ятдесят сьомий.

О! Як натхненно я святкую свій день народження: робимо з донечкою грядки, висаджуємо цибулю, часник, сіємо моркву, розсаду і т. д. А торти вчора лопали!..