Мар'яна Доля - Впізнай мене, Мар'яна Доля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я ніколи не зустрічав такої дівчини, як ти, — казав мені Юрій. — Ти ніби читаєш мої думки!
Насправді тут не було ніякої фантастики, просто я занадто добре його знала. Знала всі його інтереси, уподобання. рутини і ритули ( яких він мав багато). Знала, що він любить, і радувала його цим. Знала, що він ненавидить, і всіляко уникала цього. Я стала для нього ідеалом жінки. І здається, він закохався в мене.
А я? Хтозна… Іноді мені здавалося, що я кохаю його. А іноді я прокидалася в холодному поті, бо уві сні безкінечно падала і падала в темну глибину, а скло різало мені обличчя і впивалося в очі…
Мабуть, я мазохістка, або у мене поведінка жертви. Інакше не пояснищ те, що я погодилася знову вийти за Юрія заміж. Я подумала, що він змінився, став іншою людиною. Раніше я догоджала йому, але він не кохав мене, тож усе в мені його дратувало. А тепер усе по-іншому. Тепер я стала іншою, і він теж. Мені хотілося дати нам ще один шанс…
***
— Ніко, вставай, — я прокинулася в день нашого весілля від того, що Юрій торкнувся мого плеча, а потім легенько потряс його. — Ти погано випрала мою улюблену сорочку, на ній прямо біля комірця пляма!
— Вибач, — я сіла на ліжку і закліпала очима, бо мені на мить здалося, що все це мені приснилося, усі мої пригоди, моє перетворення… А насправді я та сама некрасива і некохана Віра, яка все і завжди робила не так, як хотілося її чоловіку. — Я виперу її завтра, добре? Сьогодні ж у нас весілля…
— А що я одягну? — запитав він з досадою.
— У тебе в шафі зо два десятки білих сорочок, візьми будь-яку. А цю я завтра оброблю плямовивідником, і вона буде як новенька…
Він перебив мене:
— Ти не повинна сперечатися зі мною! Це моя улюблена сорочка, і я хочу одягнути на весілля саме її! Вставай і зроби щось із цією плямою!
Я відчула, як моє серце шалено закалато в грудях. Всі ті миті, коли він раніше ображав мене, в одну мить пронеслися перед очима.
— Ні, я не буду нічого з нею робити зараз, — сказала я. — В мене святковий манікюр. Мені зараз треба зробити зачіску. Я хочу бути гарною нареченою. Для тебе, — додала я, дивлячись у його очі, що стади темно-сірого кольору, як грозова хмара, з якої от-от вдарить блискавка.
— Для мене, — повторив він, розтягуючи кожне слово. — Для мене ти маєш робити все, як я скажу! І не сперечатися! Он Віра ніколи зі мною не сперечалася! Вона була ідеальна!
Мені перехопило подих від образи. На очі навернулися сльози. Долоні стиснулися в кулаки, аж нігті боляче впилися в шкіру.
— Чому ж ти ніколи не казав мені цього? — мій голос тремтів, але я дивилася йому в очі. — Не казав, коли я була Вірою?
,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Впізнай мене, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
