Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

Глава 8.

Через кілька місяців немов почалася низка неприємностей. Почалося все з "дрібниці" прорвало трубу каналізації. Благо сантехнік приїхав дуже швидко і зміг перекрити воду. А мене врятувало те, що я ще й на першому поверсі живу і нікого не затоплю. Чоловік подивилася всю сантехніку у ванній і виніс вердикт.

— Тут потрібно все міняти, труби просто згнили.

Я застогнала і стукнулася головою об стіну.

— В ідеалі можете відразу ремонт у ванній зробити. Бо під час заміни це все розкурочувати, — черговий мій задушений стогін і удар головою об стіну. — Та не переживайте ви так, це не довго робити. І якнайкраще вам зараз разом із трубами поміняти унітаз, ванну і раковину. Вони ж теж уже ледь тримаються. І за великим рахунком ви можете збільшити площу санвузла на метр.

— Як?

Він вивів мене в кімнату і показав.

— Річ у тім, напевно, минулий господар квартири думав про це, тому у вас вихід із коридору йде прямо, і старий прохід закладено. І точно так само зроблено на кухні. А тут замість проходу утворилася ніша. По—хорошому стіну туалету перенести сюди і буде врівень.

— Гарна ідея, — просипіла я. — Можна мені п'ять хвилин, щоб подумати і порахувати, чи зможу я це зараз зробити.

У цей момент зайшов Маркус.

— Нея, чому двері відчинені!

— Можете з чоловіком порадитися.

Маркус зніяковів, але швидко взяв себе в руки.

— Що сталося?

— Каналізацію прорвало і потрібен капітальний ремонт у туалеті все міняти. Мене просто потрясає ще один ремонт. Я тільки не давно нашкребла на кухню.

— Розкажіть краще мені.

Сантехнік пішов показувати і розповідати Маркусу, а я полізла перевіряти свій рахунок і що накапало за два місяці за вкладом і що я змогла відкласти. Відчуваю влетить це мені дорожче ніж кухня. Через кілька хвилин зайшли обидва чоловіки, я задумливо дивилася в чашку з чаєм.

— Нея, чому двері на розпашку?

— Татко прийшов, — усміхнувся Маркус.

— Про двері це його косяк, уже, — відразу відхрестилася я.

Діма оглянув нашу компанію й одразу заглянув до туалету.

— І чого страждаємо. Давно пора.

— Сонечко, цей дядько все зробить, — сказав ласкаво Маркус. — Стіни він підготує під фарбування. Розфарбуєш їх так, як тобі подобається. Зробиш черговий шедевр.

— Угу. Я досі не придумала, що на чистій стіні намалювати.

— Як на мене повторити ліс, — сказав Діма, — і в лісі кілька дверей.

— Гаразд. А стіна?

— Мені хлопці допоможуть, приберемо її. Але меблі краще з цієї кімнати прибрати і щільно закрити другу кімнату і щілини заткнути. Пильно буде пару днів.

— Ночувати будеш у мене, — без апіляційно заявив Діма. — Працювати в офісі, під наглядом.

— Якщо я буду в офісі, хто будівельників пустить?

— Так, потрібно щоб хтось був удома, — погодився сантехнік. — Я за завтра зроблю для вас усі розрахунки. А ви поки виберіть і замовте нову сантехніку.

— А сьогодні, що робити з каналізацією?

— Поки що ні чого. Я перекрив, щоб не лило. Але користуватися ви не зможете.

— Отже, сьогодні йдемо до мене, — сказав Діма.

Наступного дня почали демонтаж усього старого, а в мене почався квест по магазинах знайти нове і не найдорожче. Кольорову сантехніку купити виявилося занадто дорого. І дешевше просто перефарбувати балончиком. Навіть придумала який візерунок зроблю, щоб мені було видно. А інших не дратувало. Демонтували все, включно зі стіною, за один день. Диван перенесли ще в перший вечір, а мені довелося зібрати трохи речей і ноутбук, і тепер у квартирі я з'являлася, тільки щоб впустити робітників і проконтролювати їх.

Після демонтажу мені збудували нову стіну і вирівняли підлогу та стіни. Залишили це все на кілька днів сохнути. А після на підлогу поклали плитку однотонного темно синього кольору. А на стінах після цього я намалювала морський пейзаж. І сидячи у ванній буде відчуття немов лежиш у морі на хвилях.

Останнім штрихом була купівля ванни, я все ж хотіла знайти не білу. І ходила дізнавалася по магазинах. Але знову—таки підтвердилося, що коштувати це буде занадто дорого. Дмитро віддалено був зі мною, слухав моє спілкування через навушники в телефоні. Віднедавна в мене з'явилася гарнітура з двох маленьких навушників. І тепер вставивши один у вухо, я набирала його і ходила у справах. Довелося погодитися на білу ванну, оплатила і замовила її доставку.

— Я тобі дитячі наклейки у ванну куплю, доповнити твою морську тематику. Марійці такі купив.

Я тільки посміхнулася і вийшла з магазину. За планом потрібно було йти додому. Решту сантехніки привезли, але ставити будуть після ванної. Яку обіцяли привезти сьогодні через кілька годин. Раз немає кольорової, я не сильно заморочувалася з білою. А за потрібним розміром вибрала з наявних на складі.

На вулиці мене схопив чоловік за лікоть і принюхався до волосся.

— Ви при своєму розумі? Відпустіть!

— Нея, — занепокоївся Діма.

Поруч із ним опинився Маркус і взяв у нього другий навушник гарнітури.

— Солоденька магічка, сильна. Така як я люблю. Будеш моїм обідом.

— Гей, відвали від неї! Вона моя! — крикнув інший чоловік.

Я злякано перевела погляд з одного на іншого і спробувала вирватися. Тримав мужик мене міцно. А тепер ще злісно поглядав на незнайомця, що наближався. А він ніби як у в'язниці має бути.

— Я зірву твою квітку, малятко першим.

— Іди до біса, придурок. Відпусти!

Чоловік не відповів. А той, хто підійшов, спробував забрати мене собі, потягнувши на себе.

— Може ви між собою розберетеся і вибудуєте черговість, — огризнулася я.

Обидва мене відпустили і втупилися один на одного. А я рвону з місця.

— Ідіоти, — пробурчала на бігу.

— Біжиш? — запитав схвильовано Діма.

— Угу.

— Стій! — крикнув перший.

Таке відчуття, що припустила ще швидше.

— Дорога, машини, краще вже так, ніж із ними.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍