denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum

Один бандит зайшов за спину та зняв рюкзак з чоловіка. Потім він відкрив його і витрусив весь вміст, серед якого і була та сама книга.

– Ну ось, це і є вона, – досить грубо сказав бандит з пістолетом. – А ти казав, не знаєш.

– Може, приберемо його вже? – сказав той, що стояв за спиною.

– Ні, ще не час, а ти Феня запам'ятай, чуже брати не можна, а то боляче буде, – бандит з усієї сили вдарив Феофанія по обличчю.

***

– А зараз вона знову у Вас, і вам не страшно? – запитала Аня.

– Я вже занадто старий, щоб боятися, – сказав старий. – Гаразд, пішли я вам розповім про книгу.

Всі швидким кроком пішли в будинок, їм дуже хотілося дізнатися, чому так небезпечно ходити з цією книгою, і що в ній написано.

– Сідайте, зараз, – старий дістав книгу з величезного рюкзака. – Ось вона.

– Що означають ці знаки? – запитала Аня.

– Деякі означають цілі слова, а деякі літери, це дуже складно зрозуміти, – старий почав гортати. – Ось тут написано: «І справдиться пророцтво давнє, і прийдуть на цю землю грішники, і стануть вони рабами темних сутностей, і зведуть вони їх з розуму, і поглинуть їх гріхи і темні справи їхні, і стануть вони мучениками».

– А це що означає? – запитав Дмитро, який вже почав панікувати.

– Це означає, що ви станете заручниками самих себе. Навіть коли ви поїдете, ці істоти будуть з вами.

– І що нам робити? - запитав Микита.

– Вам треба позбутися їх тут, у цих краях, якщо вони прив'язані до цього місця, то й мають тут залишитися.

– І як нам позбутися їх? – запитала Аня, яка геть зблідла від розповіді Феофанія.

– Ви маєте стати вільними від гріхів. Ви пустили в свої голови, душі та серця зло, і повинні позбутися його, але треба пам'ятати про одну важливу річ, чим більше ви їх боїтеся, тим сильнішими вони стають.

– Але як же нам позбутися їх? – сказав Влад, досить спокійним голосом.

– Позбавтеся тяготи гріхів своїх, не живіть минулим, забудьте минулі образи, не тримайте зла на тих, хто образив вас, можливо, не помітивши цього, або по дурості своїй. Станьте добрішими, в першу чергу до себе. Я багато людей бачив, і з багатьма спілкувався, і різні речі чув на сповідях. Ви робите себе заручниками, заручниками свого минулого, своїх комплексів та недоліків, і ви зовсім не бачите майбутнього. Адже я правий? – всі винно опустили очі. – Але я вам ось що скажу, в середині вас ще є світло, дайте йому пробитися крізь стіну ваших недоліків і гріхів, і це світло осяє ту темряву, яка хоче поневолити вас.

– Ви маєте рацію, ці істоти знають про нас усе, і навіть більше! – сказала Аня, заплакавши.

– Я вірю в те, що ви зможете, і я дуже сподіваюся, що ви мене правильно зрозуміли, йдемо надвір, я вам дещо покажу.

– Старий повів їх надвір, вони пішли ще далі в ліс. Всю дорогу йшли мовчки, вони думали над тим, що сказав їм священик, адже правда, жоден з них не вважав себе щасливим, і абсолютно кожен мав багато комплексів і давніх образ.

– Ось це тут, – старий підійшов до величезної ялинки, під якою стояли сходи. – Ось це найголовніше місце, це мої очі.

– В якому сенсі? – запитав Микита.

– У прямому, лізьте вгору, а я за вами.

Вони по черзі акуратно полізли сходами, нагорі стояла змайстрована з дощок дерев'яна платформа, там був маленький столик і спальний мішок. Платформа була досить велика, і всі змогли поміститися.

– Це Ви збудували? – здивовано спитав Діма.

– Ну, не я один, допомогли мені люди добрі, як тільки вони почали той проклятий замок будувати, я звів це диво техніки та архітектури, і спостерігав за ними, – старий дістав із спального мішка бінокль. – Ось, гарна річ.

– Звідки у Вас... – почав Дмитро.

– Без зайвих питань, ось подивися.

Дмитро глянув у бінокль, і правда, весь табір був як на долоні. Було видно абсолютно все та всіх.

– То Ви стежили за нами? – запитав Дмитро, не відриваючи очей від бінокля.

– Я стежив? Я спостерігав і вивчав, ще з першого дня, коли його будували.

– Це означає, що Ви знаєте повністю весь табір, навіть жодного разу не побувавши в ньому? – запитала Аня.

– Саме так, я знаю весь ваш розпорядок дня, бачу, хто і що робить, я цілими днями тут сиджу.

– Але навіщо? – запитав Влад.

– Попереджений - означає озброєний, якщо я знаю весь табір, значить без проблем можу туди прийти, я бачу хто і куди йде, а значить знаю, чи йдуть до мене, чи хто йде, а значить знаю, що робити. Я давно бачив, як ви зібралися на пляжі, і пішли в ліс.

– Та Ви справжній стратег! - захоплено сказала Аня.

– Я просто роблю свою роботу. Саме звідси я керуватиму і координуватиму вас.

– Це як розуміти? - здивовано запитав Микита.

– У табір мені не можна, а звідси я все бачу і допомагатиму вам. Нам потрібен зв'язок, так, ось рації, дві вам і одна в мене.