Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

На самому кордоні піщаного пляжу і кам'янистого узгір'я знайшлося старе вогнище, хлопці натягли туди дров з старих колод, що розсохлися і валялися по всьому пляжу. Пітер укладав колоди, а Джеймс підібрав кілька пеньків і пристосував їх під сидіння.

Повз хлопця пронісся різнобарвний вихор, що виявився Тоні, який почав скакати навколо вогнища і видавати нерозбірливі звуки.

- Який у тебе все-таки різнобічний і багатофункціональний дядько: і грітися встигає, і нас розважати, - усміхнувся Пітер, дивлячись на гігантського Ентоні, що стрибав навколо них з витонченістю орангутана.

- Почекай, подивишся, що буде ввечері, - ледве стримуючи посмішку пообіцяв Джеймс і підморгнув другові.  - Зараз він ще скований, вивчає нову публіку, але ввечері…

- Ха, нову публіку! Скажеш теж, адже я його знаю сто років! - заперечив Пітер.

- Але декорації нові, а значить ...

- Значить, увечері буде вистава, - із задоволенням підсумував Пітер.

Покінчивши з облаштуванням табору, Стівен і Тоні почали розводити багаття і відправили хлопців блукати берегом. Ритмічний прибій ретельно змивав їхні недовговічні сліди на мокрому піску. Сильний морський бриз налітав на друзів, змушував їхнє волосся вставати дибки, і бризкався великими крижаними краплями. Джеймс зупинився біля викладеної з громадин каміння коси, що тікала рівною стрічкою до океану, набрав сірої пласкої гальки і заходився кидати камінчики у воду. "Жабки" Пітера стрибали куди як швидше, тож змагання обернулося перемогою останнього.

Пітер одразу же задер носа якомога вище і, заклавши руки за спину, почав ходити навколо приятеля.

- Зважаючи на все це, я кращий за тебе, Джею, по всіх пунктах. Дивно, що ніхто навколо цього не помічає. Хімія, біологія, "жабки"… Так, я рішуче у всьому краще за тебе!

- Людям невластиво помічати очевидні речі. Хоча… ні, з приводу всіх пунктів, я можу з тобою посперечатися. Нагадай мені, хто переміг на конкурсі талантів у першому класі?

- Та годі, тебе просто пожаліли, адже ти звалився з табурета, розповідаючи свій безглуздий віршик! От якби ми шукали найкращого з невдах, то в цій номінації без варіантів  - ти б вийшов переможцем.

- Пожартував, смішно.

Джеймс випустив останній холодний камінчик і той з глухим стукотом повернувся до своїх родичів.  

- І все-таки мене назвали найкращим. І грамоту навіть з такої нагоди дали.

Він озирнувся навколо.

- Ми вже далеко відійшли, Піте, давай краще повернемося назад, о повелитель кам'яних земноводних!

Друзі побрели пляжем у зворотньому напрямку. Джеймс оступився на слизькому камінні і ледве зберіг рівновагу.

- Ти хочеш звалитися в океан? Я можу допомогти, але грамоти не гарантую! - з янгольською усмішкою запропонував Пітер, на що Джеймс тільки відмахнувся.

- Ну, тебе. Коли я говорив "бути довічним боржником" я не мав на увазі "вічні прогони" з мене.

Пітер голосно реготнув.

- Ніхто тебе за язика не тягнув, - і пляж залунав дружним сміхом. 

Пітер пройшов трохи вперед і на мить замислився. 

- Чув, Ейдан запрошував Еван-Грін у кіно?

Джеймс завмер і опустився навпочіпки, щоб перев'язати шнурок. Він опустив обличчя вниз і зосередився на черевиках.

- І як? Успішно?

- Ще чого,  вона відмовила йому, - зперечив Пітер.

- Так, в неї ж вже є хлопець.

Пітер обернувся до приятеля.

- Ти серйозно? Хто?

Джеймс закінчив зі шнурками, але вставати не поспішав. Перевірив і другий черевик, після чого підвівся.

- Френсіс Арош. Новенький. Чи ти забув про нього? Вони ж не відходять один від одного.

Пітер сміявся так довго і так голосно, що Джеймсу стало незручно, ніби це він зморозив якусь дурницю. 

- Що таке? 

- Ха! Джеймсе! - він все ще намагався віддихатися. - Ха! Джеймсе, ти взагалі на нашій планеті знаходишся чи де? Все проходить просто повз тебе.

Джеймс піджав губи і важко зітхнув.

- Кажи вже.

- Френк Арош зведений брат Еван-Грін. Я навіть, здається, казав тобі про це.

Джеймс засміявся проти волі. 

- Не казав... чорт забирай, Піте, ти немов старий пліткар! Звідки ти взагалі це знаєш?

- Маріса шепнула.

Про всеосяжну освіченість Маріси Спенсер у сфері чуток не чув тільки зовсім глухий. Через те в неї було так мало друзів і так багато учнів зачаїли на неї злість. Нікому не хотілося потрапити до міс Спенсер на язика.

 - Спілкування з нею до добра не доведе. Тобі й справді треба бути обережнішим із цією дівчиною, бо скоро я від тебе вислуховуватиму найстрашніші історії про себе, а так само множинні пікантні подробиці.

- Не думаю що таке в цілому можливе. Ти жахливий зануда і про тебе чуток не ходить. Жодної плітки, я спеціально перевіряв.