Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

РОЗДІЛ 10

— Як ви вже знаєте, завтра починається ваша сесія. – вкінці заняття озвучила професор Доріс. – А отже, саме час дізнатись вам імена ваших об’єктів. Перед вами зʼявились пусті листки, покладіть на них руки та назвіть своє прізвище, після цього на папірці зʼявиться імʼя вашого обʼєкта. Приступайте.

— Еллуїза Свон. – впевнено сказала Елла, поки я наважувалась назвати своє.

На її папері зʼявились красиві літери, що склались в імʼя одного з випускників академії.

— Мелвін Отт. – взяв приклад з Елли хлопець. – Аделаїда Кейн?!

— Серйозно? – я забрала листок з рук хлопця та прочитала ще раз. – Справді, ректор.

— Тепер твоя черга, Арі. – нагадала мені Елла.

— Аріанна Свон. – я поклала руки на папір та закрила очі.

— Забирай руки, – нетерпляче попросив юнак.

— Я заберу, але читайте самі, я не буду дивитись. – я відкрила папірчик друзям та терпляче чекала їх реакцію. – Чого мовчите? Кажіть щось. Хто там?

— Тобі краще глянути самій. – тихо відповіла дівчина.

— Якого… – я перечитувала раз за разом, та імʼя на листку не змінювалось. Там чіткими літерами написано «Ейнар Рейк – декан бойового факультету»

— Вони з нас знущаються чи як? – злилась я, коли ми повернулись в кімнату. – Якого чорта вони підсунули нам ректора і декана.

— Заспокійся, Арі. – м’яко сказала Елла. – На завданні часто попадаються люди, які тобі неприємні.

— Звідки ти стільки про це знаєш? – розізлилась я на дівчину. – Я вже давно помітила, що твої знання перевищують той матеріал, що ми вивчаємо. Може поділишся?

— Це було моєю роботою останні декілька років. – тихо відповіла Еллуїза. – Я розказувала, що мене вдочерив герцог. Він змалечку виховував з мене професійного маніпулятора та шпіона, щоб я могла виконувати його доручення. Мені не раз приходилось зваблювати когось чи втиратись в довіру, щоб дізнатись корисну інформацію. Згодом я дізналась, що герцог з легкістю переступає через закон та життя людей. Тоді я втекла сюди, тут я в безпеці...поки.

— Пробач, я не знала. – розуміючи свою провину, я вибачилась перед дівчиною.

— Ти не винна, мені варто було давно вам все розказати. – посміхнулась Елла. – Тримати секрети від друзів негарно.

Її слова заставили мене з соромом опустити голову, ні в кого з них нема більше секретів, ніж у мене, та розказати їх я не зможу ніколи.

— Який у вас план, щодо виконання цього завдання з вашими обʼєктами? – перевів тему Мел.

— Я планую для початку познайомитись зі своїм обʼєктом, а там прийму рішення як діяти. Думаю для мене це буде не важко. – відповіла Елла.

— А ти, Арі? – хлопець з цікавістю глянув на мене. – Як ти плануєш дістати інформацію з професора Рейка?

— Ніяк. – я озвучила те, що крутилось у моїй голові. – Я не буду виконувати це завдання.

— Але тоді ти завалиш сесію. – не розуміла мене Елла.

— Я зможу перездати цей екзамен на іншому обʼєкті. – я пояснила  своє рішення.

— Тобі може попастись хтось гірший – сказав Мел.

— Гірше нашого декана? – мій сміх вийшов трохи злісним. – В цілій академії не знайдеться нікого гірше.

— Як знаєш, це твоє рішення. – прийняла мою позицію дівчина.

П'ять екзаменів здавалися відносно миттєвими, але вони виснажили мене до крайності, витрали кожну краплю енергії та сили. Залишився всього один екзамен, який пройде вже завтра, і зараз мені здавалося, що виконати його неможливо. Відчувала, що мої думки переплітаються з втомою, а серце стукало так швидко, ніби воно намагалося вибратися із грудей. Та головне було не в цьому. Я знала, що не зможу отримати доступ до екзамену без пароля від нашого декана. В мене від початку не було жодного шансу. Елла і Мел вже давно виконали своє завдання, а я навіть не планувала готуватись.

— Ти не зайнята? – поцікавилась Елла, заходячи в кімнату.

— Та ні, – відповіла їй, відриваючись від книги. – нічого особливого не роблю.

— Тоді це тобі. – Елла поставила переді мною невеличкий флакон.

— Що це? – поцікавилась я, розглядаючи цю дивину.

— Зілля правди. – коротко відповіла дівчина. – Я все таки вважаю, що ти не повинна здаватись. Особливо, коли у тебе всі шанси виконати це завдання.

— Вважаєш, що професор Рейк не відчує це зілля, якщо я його підлию? – зі скептицизмом запитала я. – Це занадто просто.

— Тоді ускладни. – не зупинялась Елла. – Є три ключові речі, що допомагають на таких завданнях: зілля, алкоголь і секс. Одна складова в тебе є, просто додай ще одну.

— Пропонуєш мені переспати з деканом? – здивовано запитала я.

— Необов’язково спати, просто відволічи його, щоб зілля правди встигло подіяти, а він не помітив. – як дитині пояснила Елла.

— Я все одно не розумію про що ти. – намагалась пояснити абсурдність її слів. – Думаєш, професор Рейк стане пити зі мною? Та він вижене мене за поріг, як тільки я натякну про це. Чи може, ти думаєш, що він дозволить звабити себе. Та він мене просто ненавидить і зразу відрахує з академії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍