Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

– Я вам озвучив умову, за якою ви залишитесь в академії. – повторив свої слова Рейк. – Вибір за вами.

– Ідіть в пекло, професор Рейк. – це була моя відповідь на його пропозицію.

– Я вже там. – тихо відповів чоловік.

– Тоді щасливо там залишатись. – я грюкнула дверима і побігла шукати Алекса.

Невже він справді думав, що я прийму його пропозицію чи, що він зможе мною маніпулювати? Я злилась на декана, а зараз ще більше злилась на Алекса, якого ніяк не могла знайти. Він ніби провалився крізь землю. Я вирішила глянути в кабінеті, в якому проходило останнє його заняття. Легенько привідчинивши двері, я побачила те, що хотіла б забути назавжди. Алекс, мій Алекс, пристрасно цілував іншу, хоча ще недавно на її місці була я. Його руки вільно мандрували її тілом, а губи не відривались від її губ. Вони настільки були захоплені один одним, що навіть на помічали мою присутність. Я відчула як по моїм щокам течуть сльози, обпікаючи їх. Тихо закривши двері, я щосили побігла коридором. Здається я в когось врізалась, сльози душили та не давали побачити нічого перед собою.

– Адептка Ренніс? – почула я голос декана десь близько. – Що сталось?

– Те, що ви так сильно хотіли. – я виплюнула слова йому в обличчя. – Надіюсь тепер ви задоволені.

Я вирвалась з його рук та продовжила свій шлях в кімнату. Я не бачила нічого, коли забігла всередину, та почула хвилювання в голосі Мела, коли він питав що сталось. Я не стала нічого відповідати, тому він залишив мене у спокої та дав можливість заспокоїтись. Через декілька хвилин Мел повернувся з Еллою, я встигла прийти до тями, тому була готова розповісти друзям що трапилось.

– Вот козел! – вилаялась дівчина. – І я ще відправляла тебе до нього на побачення? Та я б йому пику натовкла.

– Це вже хтось зробив за тебе. – із задоволеною посмішкою сказав Мел.

– Ти ж не… – злякано запитала я.

– Це не я. Я дуже хотів натовкти йому пику, але зустрів його в коридорі з червоним оком та розбитим носом. – невже це… та ні, декан не міг. – Хотів би я бачити, хто його побив.

– Давайте забудьмо про нього, як про страшний сон. – благаючи попросила друзів. – В моєму житті немає більше місця для чоловіків, лише для навчання.