Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

Але тепер в цьому вже не було необхідності. Він вже не той вісімнадцятирічний юнак, якого, не спитавши, кинули до акул бізнесу на поталу, вирішивши: якщо випливе, достойний прізвища Зегер.

Вхідні двері рипнули й на порозі завмерла розгублена шатенка.

- Геннадію Анатолійовичу, ви тут? - здивовано видихнула вона.

- Я тут. А от що ти тут робиш? - підняв брову чоловік.

Очі дівчини заблищали слізьми.

- Пробачте, - схлипнула вона та побігла геть притрушеною снігом доріжкою.

Гена зітхнув. Перед дівчиною треба вибачитися. І взагалі зав'язувати з усім цим. В його віці вже час подумати про серйозні стосунки, сім'ю, дітей. Але як же знайти ту саму? В свідомості майнуло щось легке та сріблясте, але Геннадій не дозволив собі навіть звернути увагу на це.

Батьки вже давно сватали йому якусь Марину. Наче він навіть знайомий був з нею в дитинстві, але дівчину відправили на навчання за кордон у дуже ніжному віці, тож Гена її зовсім не пам'ятав.

Чоловік ще раз глибоко зітхнув та закашлявся.

"Цього тільки не вистачало", - роздратовано подумав він та швидко пішов у дім.

_________

Від автора. Коли сідала за цю главу, думала: "Ось як розпишу про несамовиті страждання Геннадія за Катериною під час його відрядження!" Але вийшло все не так, як я планувала. Виявилося, що його історія кохання ще не почалася. Захоплення було не таким уже й сильним. І страждати після одного поцілунку він ніяк не хотів.

Ну нічого, автор впорається з цим упертюхом й закине таки його в безодню пристрасті!