Валерія Дражинська - Я хворий тобою, Валерія Дражинська

14

Мирослава

 

Я не могла йому протистояти. Моє життя увійшло в певне русло, де я стала коханкою багатої та впливової людини. Моя шафа, як і холодильник, скрипіла від достатку усього. Усе тільки якісне і дороге. На роботу та з роботи мене возив його водій. Він хотів, щоб я взагалі переїхала в іншу квартиру та сиділа вдома, але в цьому плані я стояла горою. Так би я опинилася під його повним контролем. Не скажу, що зараз не так! Він мав доступ до мого тіла де, коли і як йому захочеться. Одного разу вирвав мене в розпал робочого дня, щоб зайнятися сексом на своєму робочому столі. Не скажу, що мені таке не подобалося, але лякала незрозуміла залежність від нього. Я не могла йому ні в чому відмовити.

Він приходив щодня, але жодного разу не залишався на ніч. Весь час їздив спати до себе додому. Мене це вбивало!

Одного разу зважилася з ним поговорити на цю тему. У нього якраз прокинувся приблизно романтичний настрій, і він запросив мене в кіно. Весь зал наш. Сидіти удвох і дивитися шедевр Марвела було незабутньо. Після фільму ми пішли прогулятися під конвоєм його охорони. За три тижні я вже до неї звикла. Тоді й зважилася:

- У тебе діти є?

- Ні.

- Ти кохаєш свою дружину?

- Ого! До чого цей допит, Міро? - він навіть випустив мою руку зі своєї і за плечі розвернув до себе.

- Я тебе не розумію. Ти занадто непередбачуваний.

- Я сплю тільки з тобою! - не на таку відповідь я розраховувала.

- У тому то й річ, що навіть не спиш! - мої почуття прорвалися назовні.

- Почалися претензії? - єхидно поцікавився.

- Це важко, Ігнат! Мені потрібно знати!

- Я трахаюся тільки з тобою! Так зрозуміліше?

- Ти раніше зраджував дружину?

- Так! - ні краплі каяття або розуміння, що не правий! 

- Чому?

- Чому що?

- Чому зараз тільки зі мною?

- Поки що не хочу іншу.

- А коли захочеш?

- Я поставлю тебе до відома! - він знову ввімкнув свій поблажливий тон, ніби розмовляв із дитиною, - Їдь додому!

Розвернувся і пішов.

- Мирослава Сергіївна? - Вадим підійшов і ніяково доторкнувся до мого ліктя, - Машина в тій стороні.

- Слава! Вадиме, будь ласка, просто Слава!

- Добре, Славо, давайте я відвезу вас додому.

- Непотрібно! Досить! Набридло! - сльози стояли в очах, і я не хотіла, щоб стороння людина побачила, як вони попливуть.

Ігнат дуже багато змушує мене плакати. Життя знову руйнується! Я спробувала піти, але ривок за лікоть змусив уткнуться в сталевий торс. Напориста рука м'яко обхопила голову, притискаючи і ніжно масажуючи.

- Міро, змирися з ситуацією, що склалася. Я тебе в спокої не залишу! Занадто сильно хочу!

На роботі про нас дізналися. Ігнат одного разу, втомившись чекати мене в машині, піднявся до офісу та, безцеремонно витягнувши з крісла, ніжно поцілував у губи:

- У мене мало часу, Міро! - і повів за лікоть на вихід.

Я сторопіла. Реакцію інших навіть уявити не могла. Ігнат наших стосунків однозначно не приховував. Ресторани, клуби тощо. Він мене навіть у свій офіс кілька разів приводив. Я вже мовчу про його людей. Йому що було фіолетово, що дружині рано чи пізно стане відомо?

Я сама добровільно вступила в цей зв'язок і мене не хвилювало хто що знав. Крім однієї ситуації, яка сильно зачепила. Проходячи повз курилку, випадково почула розмову двох співробітниць, Каті та Алли. Завмерла після першої фрази. Мене їм видно не було.

- ... у ній знайшов? Я реально не розумію? - це Катя.

- А ти мене реально вже дратуєш. Заздрити не добре. Нормальна звичайна дівчина.

- Ключове слово - звичайна. Як такий мужик міг повестися на таку як вона? Вона й одягалася як лахудра, поки він не взявся за її гардероб. Хоч людиною стала.

- Кать, перестань! Мені вона подобається!

- Що? Ти б бачила його дружину! Неймовірна жінка! Як такій красуні можна зраджувати з такою простою?

- Ти мене дістала! Такою, такою! - Алла вийшла з курилки і помітила мене, - Привіт, Славо.

- Привіт! - я пройшла повз збентежену Катю, - Привіт, Катю!

Вистачило її на годину, і вона прийшла вибачатися. Не від усвідомлення свого вчинку, а через страх. Впливу Ігната боялися всі.

- Славо, вибач мене! - вийшло досить ненатурально.

- Не потрібно! Ти ж правду сказала!

- І в чому полягає ця правда! - за спиною пролунав спокійний голос Ігната.

Катя злякано перевела погляд на нього. Ось тобі й швидка помста! Я мовчала, не знаючи, що придумати. Якою б вона не була, підставляти її не хотілося.

- Міро?

- Гнат, це по роботі! - я подивилася на нього, по примруженому погляду було зрозуміло, що не повірив!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍