Аманді Хоуп - Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп

Глава 12

Будинки вражали своїми розмірами та кольорами. Тільки після того, як побачила будинки Сніжного барсу, зрозуміла, чому в них таке дивовижне забарвлення. Приналежність тому чи іншому принцу чи вельможі позначалася перед усім у спорудах. Так, особняки Сніжного барсу були білими з темно-синім малюнком. Це виглядало настільки красиво, що я не могла стримати своїх емоцій, крутячи головою на всі боки.Побачивши помаранчеві будинки з коричневим і золотим візерунком, одразу причепилась до Стиру з питаннями.

Він добре посміхнувся, бачачи мій гарячий інтерес і відповів, що ці особняки належать кронпринцу. Мимоволі подивилася на Чорного дракона. Цікаво, як виглядають його дома?

Невдовзі мені це довелося побачити. Практично доїхавши до центру, ми зненацька звернули з прямої дороги. Літній воїн пояснив, що принц розпорядився відвезти мене до свого дому.

Що за справи? Усю дорогу тремтіла в тривозі зустрічі з татком і що це виходить? Навіщо цей демон потягнув мене до себе? Недовго думаючи, наздогнала його на дорозі і випалила з переляку:

- Чому ми звернули? Ви не збираєтесь відправити мене до батька? - запитала в хвилюванні.

Він навіть не глянув на мене, продовжуючи з незворушним виглядом просуватися далі і мені нічого іншого не залишилося, як їхати за ним.

Здогадалася, що ми в'їжджаємо у володіння Дракона за кольорами будівель і знову приголомшена неземною красою. Чорні із золотим малюнком. Ніколи не думала, що цей колір може виглядати так гарно.

Його високість нарешті звернув на мою скромну персону увагу, окинувши зневажливим поглядом, процідив крізь зуби:

- Ти збираєшся в такому вигляді постати перед батьком?

У його словах було стільки отрути, що відразу захотілося заперечити. Але щось мене зупинило. Я ж нічого не знаю про тутешні звичаї. Раптом і справді висловлю неповагу, з'явившись у такому одязі. Тому мовчки відійшла від принца подалі.

Воїни, попрощавшись, швидко роз'їжджалися. На мій жаль, навіть Стир кудись покотив, і я залишилася одна посеред двору, не знаючи, куди йти і що робити. Двір був круглим, з усіх боків оточений будинками. Дракон зник у самому величному особняку на три поверхи, з гарними вежами та арочними вікнами.

Нарешті до мене підійшла служниця і ввічливо присівши, попросила йти за нею. Зі мною поводяться як із важливою гостею – це вже добре. Попленталась слідом. Мене провели до невеликого будинку на протилежному боці від головної будівлі, у простору кімнату на другому поверсі.

З полегшенням видихнула, чим далі від того демона – тим краще я почувалася.

Кімната була оздоблена у світло-сірих тонах і обставлена ​​просто, без жодної вичурності. Невелике ліжко під балдахіном, журнальний столик біля неї, шафа і дві величезні подушки на підлозі, мабуть, замість крісел і в протилежній стіні камін. Вогонь у ньому вже горів, зігріваючи простір довкола. Але найперше, що кинулося у вічі – дзеркало на весь зріст.  Скільки я вже себе не бачила! Відображення у воді не рахується. Зараз я, мабуть, виглядаю не найкращим чином. Перебування в лісі і так огидно позначилося на шкірі рук, від холодної води вона стала обвітреною та жорсткою. При належному догляді це можна виправити. Те, що я схудла і так зрозуміло, останнім часом джинси сповзали, доводилося підв'язувати мотузкою.

Як тільки служниця вийшла, наважилася на себе поглянути.

Але, підійшовши впритул і побачивши своє відображення, завмерла з переляку. На мене дивилася я, лише вісімнадцятирічна! Відразу ж сплив у пам'яті образ убитої дівчини. Ось чому ніхто не помітив між нами різниці. Її просто не було!

Шкіра обличчя, незважаючи на важкі умови проживання в останні дні, була ніжною, пружною та бархатистою. Все ще не вірячи провела пальцями по щоці. Волосся стало набагато кращим, як у юності, поки я не перепалила їх, експериментуючи з різними фарбами. Що відбувається?

Стоп! Коли мертва дівчина зникла, кожну частинку мого тіла обдало холодом! Якщо порівняти це з перетворенням моєї зовнішності – виходить, я отримала її молодість?!

Моторошний спосіб омолодження! У цьому була якась магія, поки що не зрозуміла, але страшна. Хотіла б знати, хто зі мною таке створив.

Стати знову юною, звичайно, непогано. Але відразу виникає купа проблем. І головна - що скаже Сергій після повернення? У якому салоні краси я побувала та що з собою зробила?

Хоча, може, коли повернуся до свого світу, все повернеться на свої місця? Одні питання і так мало відповідей.

Щоб відволіктися від думок, що тривожили, пройшлася по кімнаті і виглянула у вікно. Воно виходило в сад з плодовими деревами, гарними кам'яними стежками та кулястими чагарниками.

Але що мені найбільше сподобалося у всьому будинку – величезні підвіконня. Такі, що можна було не просто сісти на них, а влаштуватися з комфортом. Якщо покласти на них подушки, та сісти з улюбленою книгою… Я навіть трохи розмріялася.

У цей момент у двері постукали, і в кімнату притягли величезну бадью з гарячою водою. Служниці склали поруч ванної якісь бульбашки з кольоровою рідиною. Невже мило? У мене навіть руки затремтіли від передчуття.

Уклавши на ліжку халат і довгу нічну сорочку, дівчина, що прислужувала, присіла і мовчки попрямувала на вихід, за нею, закінчивши приготування виділену мені кімнату залишили й інші.

Як тільки за ними зачинилися двері, я почала судорожно роздягатися. Скинувши з себе одяг, що став ненависним, з такою насолодою залізла у воду, що навіть застогнала вголос.

Неземне блаженство! Намагаючись не звертати уваги на своє тіло, що омолодилося, воно мене злегка лякало, прикрила очі від задоволення і дозволила собі, вперше за весь час перебування в цьому світі, розслабитися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно