Tama Lisn - Гарантія на кохання, Tama Lisn

Через якийсь час звук води, що ллється, стих, і ще через десять хвилин Сашко вийшов. На ньому лише вологий рушник, який прикриває пружні стегна. Чоловік взяв із шафи домашній одяг й намірився переодягатись, а я відвернулась, адже не маю ніякого бажання спостерігати за його маніпуляціями. Для вірності заплющила очі рукою.

Він підійшов ззаду й дихнув мені в потилицю. Разом з повітрям я вдихнула запах м'яти з кардамоном упереміш із тютюном та шкірою, який відходить від його розпаленого тіла, але нічого не відбулося. Врешті відчула в долоні холодний метал ключа й видихнула з полегшенням.

- Біжи, поки не передумала.

Миттю вилетіла зі спальні. У своїй старій кімнаті переодягаюся у речі, що там залишились. Хочу якнайшвидше звалити з цього клятого будинку, та на порозі на мене чекав сюрприз у вигляді двох охоронців. Це ще що за лайно?

- Пропустіть мене, я поспішаю. - Вимагаю в одного з них.

- Заборонено. - Відповів монотонним голосом, а я від відчаю розвела руками. В це час на порозі будинку помітила Сашка, він мовчки спостерігав за тим, що відбувається, стоячи із чашкою кави в руках.

- Це як розуміти? Я що тепер заручниця? - Звертаюся до нього.

- Вадиме, відвези її куди вона скаже.

- Прошу. - Водій відчинив мені дверцята авто. - Куди їдемо? - Запитав, коли ми виїхали за ворота маєтку.

- Відвези мене до торгового центру.

Той мовчки погодився та повів автомобіль за вказаною адресою. Ось і добре. Усі потрібні мені речі: документи, права, картки, все при мені. Зараз насамперед розв'яжу питання з телефоном, а там буде видно. Одне я знаю точно, я не повернуся більше до маєтку з привидами й до його хворого господаря теж.

Увійшовши до торгового центру, я відразу попрямувала до салону зв'язку. З моделлю телефону вирішила не мудрувати й взяла такий самий, як і був перед цим. Сімкарту маю із собою, а всі інші налаштування зайняли не більше ніж пів години. У найближчому банкоматі зняла велику суму грошей, так, щоб вистачило на перший час. Тепер залишилося найголовніше, вийти із будівлі непоміченою. Добре, що Вадим залишився чекати в машині, а не поплентався за мною слідом.

Через двері пожежного виходу вийшла на вулицю з іншого боку будівлі й швиденько перейшла через дорогу, заховалася у дворах тутешніх будинків.

Тепер треба подумати про дах над головою. До себе додому я не можу повернутися, там мене Сашко відразу знайде і тоді точно посадить під замок. До друзів теж не можу піти, він і там мене, найімовірніше, шукатиме. Мені потрібний готель, тільки рівнем нижче за середній, щоб не довелося показувати документи на стійці реєстрації або ж якась кімната в гуртожитку.

Забила в пошуку телефону потрібні дані, і вибрала один із запропонованих варіантів. Готель, що я обрала знаходиться відносно недалеко, ось із нього і почну.

Мені пощастило, номер мені видали, щоправда, за відсутність документів довелося доплатити. Паспорт у мене звичайно є, але я не хочу світити ним без зайвої потреби. Обстановка в номері досить спартанська. Тут є ліжко, поличка біля нього, вішалка при вході та столик. В окремій крихітній кімнатці душ і туалет, от і вся обстановка.

Передзвонила Андрію й перепросила за те, що не відповіла вчора. З собакою вирішила поки почекати, не в готель же її брати. Також перепросила за те, що не зможу допомогти зі святом. Не до того зараз.

Також потрібно сходити до магазину й купити кілька речей, адже мені навіть переодягнутись нема в що. Й про їжу варто подбати, адже на голодний шлунок надто не набігаєшся.

Магазин обрала із тих, що простіше й розплатилася в ньому готівкою. Придбала кілька блузок, штани, шорти, піжаму і спідню білизну. Не забула також про капелюх із полями й на очі темні окуляри для маскування, це всі мої покупки.

Перекусила у кафешці, адже в номері обідати зовсім незручно, оскільки там немає навіть мікрохвильової печі чи холодильника, не кажу вже про нормальну кухню.

Сидячи за столиком, міркувала із чого варто почати свої пошуки. Татків номер, як і раніше, не відповідає. Він і раніше їздив у відрядження, але так не пропадав ніколи. Потрібно визначити, кому вигідно зникнення мого батька.

Дивно, що він зник одразу після підписання договору з Олександром та Береговим. Це якось пов'язане чи звичайний збіг? Не дуже мені віриться у подібні збіги. Насторожує ще й той факт, що робочий портфель батька залишився в кабінеті, він без нього нікуди не вирушав. Виходить, що його викрали з дому. Потрібно ще раз навідатися додому і як слід все оглянути. Ось тільки як потрапити до будинку непоміченою для людей мого чоловіка. Він, обов'язково відправить когось стежити за будинком.

Вирішила, що піду ввечері, коли стемніє, а поки відвідаю татів офіс, озирнуся. Може з'явитись хоч якась зачіпка.

Йти вирішила пішки й дійшла висновку, що треба подбати про транспорт. Свою машину я тепер узяти не можу зі зрозумілих причин. Можна взяти татову із гаража, але виїхати з нього непоміченою мені не вдасться. Доведеться просити Валерію про послугу.

За пів години я дісталася до будівлі бізнес-центру.

У коридорі я зустріла Аліка, той розмовляв з кимось зі співробітниками.

- Привіт. - Повернувся до мене. - Про Веніаміна Львовича щось чути?