Salamander - Темні нащадки, Salamander

Аурелія, Лукас, Каель і Даріус увійшли до зали через великі розкішні двері. Їхні кроки луною відбивалися від стін, а коли вони наблизилися до трону, король підняв голову і подивився на них своїми холодними, пронизливими очима.

Аурелія зупинилася на кілька кроків від трону, відчуваючи, як у повітрі зависла напруга. Її погляд ковзнув по обличчю короля, а потім вона швидко перевела очі на Лукаса, тримаючи його за руку, і на Даріуса, який стояв осторонь, як завжди відсторонений.

Каель, що стояв поруч, зневажливо посміхався, чекаючи, коли все почнеться. Тишу порушив тільки легкий шум їхніх кроків, що розчинилися у просторі залу.

Король був високим чоловіком, з різко вираженими рисами обличчя, що надавали йому суворого вигляду. Його волосся було чорне, з сивими пасмами, що свідчили про роки правління та численні війни. Очі - холодні та безжальні, з відблиском безмежної влади. Одягнувшись в темний обладунок, який ледь помітно блищав під світлом залу, він виглядав як істота, що жила у безмежному світі боротьби та жорстоких рішень. Його вираз обличчя не був ні холодним, ні теплим - просто нейтральним, залишаючи невизначену емоцію.

Король повільно піднявся, поглядом окидаючи кожного, хто стояв у залі. В його голосі відчувалася суміш авторитету і тихої радісної впевненості.

- Доню, нарешті ти повернулася до нас, - сказав він, його слова були тихими, але проникливими, як накази, яким не можна було заперечувати.

Його погляд був спрямований на Аурелію, але в його очах не було тепла або батьківської ніжності - тільки стримана оцінка її присутності.