Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

— "По-перше, сумнів — це рефлексія розуму. Зваж, кажу не про вагання, а саме про сумнів. Звір перед нападом може вагатися, але сумнів і докір йому невідомі. По-друге, якщо хтось є "відчайдух" - значить він вже має дух. Ти створив софістичну парадигму: мати розум це і значить мати душу. В живій природі звичайні ссавці вважаються такими, що не мають душі. А ми маємо справу з неживою формою: нанопам'ять "мікрів" навіть не містить біологічних компонент. Отже, наші гомункули класифікуються як електронні вироби. І щодо них все законодавчо унормовано." Потім вона поглянувши на колегу запитала не без цікавості:

— Вітя, скажи чесно, ти ж не вважаєш свій смартфон натхненим духом?  Ти з ним так грайливо поводишся …

— Галю, бачу — тобі палець до рота не клади! Жартівниця. Облишимо Богові Богове. Давай про розум. Це легше перевірити – дурня видно одразу – обережно зауважив Віктор. Пропоную простенький тест. Не думай, не на IQ. Якраз з ним у них, повір, буде краще ніж у нас з тобою – це ж ходячі енциклопедії. А іспити на кшталт композиційних чи комбінаторних задач — для них як фісташки розщепить. Полюбляєш горішки? — сміючись запитав вже розслабившись "пан спортсмен". Галина з цікавістю присіла. Зрозуміла: зараз почнеться маленька вистава.

— У мене є задум про де-що нетрадиційне — сказав Віктор. Ти коли-небудь грала в слова?

—  Хто ж не грав. Не треба нічого мати крім трохи "клепки" – відповіла Галина.

— От я й перекрутив на свій лад це: називаємо слово на довільну букву, після чого з ним Хмара має скласти одну віршовану строфу – пояснив Віктор. Почнемо?

— Зачекай, друже. Це буде щось подібне до такого: "Торопа був голодний, заковтнув праску холодну?"[1] Поясни спершу, за якими параметрами ти збираєшся оцінювати майбутні твори – запропонувала відповісти Галина.

— Сподіваюсь, буде краще аніж про "праску". Що стосується параметрів — усе логічно: спершу – це рима. З нею все просто і це найлегше для ШІ. Незрівнянно легше, аніж підібрати пароль методом "брут-форс". Друге – логічна ув'язка, змістовність. Це також не велика проблема, хіба що вже потребує певної бази знань. І третє – ритміка й артистизм. Це вже наближено до асоціативного уявлення про ключове слово. Тепер починаємо. Результати зведемо в табличку з відповідними оцінками за трьох бальною системою – підсумував Віктор. Арбітр – ти, Галино і підсумок теж за тобою. Згода?

— Згодна, мовила Галя. Вона взяла з блюда абрикос, покрутила в пальцях, розглядаючи гладенький плід, відкусила бочок і виразно продемонструвала запашну половинку Віктору.

— Добре, сказав Віктор в скомандував: вірш[2] зі словом "абрикос"! Результат не забарився:

"Абрикос"

Сокира, ба, дивись яка!

Зрубай скоріш

Той абрикос, хутчіш!

Ні-ні, то деревце – живе,

Нехай плоди нам ще дає!

― Вражає, особливо про сокиру. Як йому спало на думку її приплести? Це ж треба ... Давай но зараз на слово "бузина", звеліла інтелекту Галя.

"Бузина"

Наш бузок — не бузина,

Він для нас — сама Весна!

Аромат його несе

Те суцвіття, що цвіте.

― Це вже справжній шедевр: бузок — бузина — весна! Вікторе, ти намацав його струну ... Тепер слово: "дядько".

― "Дядько чи "Дідько" — сміючись перепитав Віктор.

― Нехай "дядько" — будемо коректними — сказала Галя із серйозним виразом обличчя, а в очах — смішинки.

"Дядько"

Дядько в темному піджаку,

З посмішкою на обличчі,

Тільки й мовив він подяку

За гарний улов цій річці.

— Бачиш як! — вигукнув Віктор, проводячи пальцем під першою строфою. "В темному піджаку" ― і це неспроста. Точно він мав на увазі чорта!

— Віктор, скоріше за все він скористався сюжетом полотна Василія Перова "Рибалка", хоча на ньому літній чоловік у темному плащі, заперечила Галя.

— В стародавніх литовських народних казках, наполягав на своєму Віктор, дідько — завжди розгулює в довгому плащі, щоб приховати одну із своїх ніг з копитом ― "Безбородий брехун"!

— Ну, нехай і так, давай продовжимо: "слово".

"Слово"

Слово мовила сова -

Лісом поплила луна,

Дятел зо страху зомлів,

Цап заржав немов би кінь!

― А він ще і гуморист: "цап заржав" — Глібов!, подивилася Галя. Тепер граємося із "жінка".

"Жінка"

Жінко, жіночка моя

Ти - чудесна як Весна!

З ранку я тебе кохав

І вночі не полишав!

― Галю, це про тебе, вимовив Віктор і одразу з острахом запнувся: "Думки вголос?"