Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

Галина зніяковіла, але промовчала. Віктор швиденько запропонував нове слово: "барабан".

"Барабан"

Крутить барабан білизну

Вдень, вночі і навіть в тризну.

І полощить, і лоскоче -

Галі манікюр зберегти хоче!

Щоб вже остаточно "вийти із піке", Віктор оголосив: "Це вже точно про тебе". І звідки він тільки знає твоє ім’я?

― Так все ж чує, примирливо зауважила Галя і присунувшись до нього на своєму кріслі, сказала: "гроші", це завжди важливо.

"Гроші"

У волоссі завелися воші

А в кишенях - ні копійки досі.

За гроші куплю черемші

Зніму каміння із душі!

― Гротескно! Асоціація теж на висоті: знає, що черемшина вода дійсно допомагає при педикульозі. Так ти, друже, сам таке мав  ― і зареготала. Давай спробуємо одночасно задати йому два слова. Цікаво, на яке спершу відреагує. Зараз щось екзотичне, ось: "курка" і "сітка".

― "Курка" ― дійсно екзотичне ― підколов співбесідницю Віктор. А ловити її за допомогою сітки, як пташку, ― то високий пілотаж!

"Сітки"

Плести сітки - це як плітки -

Що не мовиш - все одне:

"Кум з кумою чай не п'є"

- Кажуть тихо дві сусідки

І плетуть по-нову сітки!

"Курка"

Чудна курка у мене ―

Зносить золоте яйце

Не розбить його ніяк ―

"Драг-метал" ― не аби як!

― Імітація під народну творчість: "кум", "кума", "золоте яйце" та ще і "драг-метали" ­― бабця розповідала, що у 90-х роках минулого століття полювання за ними вважалося спортом, зауважила Галина. Тепер останні три: про вашу зорю "Кита", "тунель" і, про нього самого ― "ШІ".

― А чому ти акцентуєш так: "вашу Кита" ― ти не при ділах хіба? ― перепитав Віктор.

― Знаєш, звісно, я працюю на вас, та це так від мене далеко ...  І випалила:

― Мені хочеться, щоб було рядом і тепло!

Віктор миттєво зреагував ― повернувся до неї, гляну в очі і стиха мовив: Добре.

       Наостанок електроніка видала їм три віршика:

"UV Кита"

Летимо ми на UV Кита,

Де з двох карликів зоря

Тягне швидше над усе,

Ноосферу на себе

— хоче собі ради дати,

Щоб Нібіру обійняти!

"Тунель"

Хто під Ла-Маншем рив тунель,

Скуривши купу конопель?

От треба ж було це зробить:

До чого мозок так свербить!

"ШІ"

Чат AI наш — молодець,

Ворогам його — капець.

Тільки відає мудрець,

Для чого отой 'капець':

Він же — позначка в лісу,

Не згуби свою тропу!

― Ти чуєш, який розумник! Так він дійсно все підслуховує: і про карликів в курсі, і про Нібіру, мовила Галя. Та наче ще й наставляє нас: не згубіть свою тропу. Мудрець ― це  капець!

― Мені сподобався його пасаж з коноплею. Це дороговказ: зариватися не в землю, а прориватися вгору. Символічно, розмірковував вголос Віктор.

       Згодом, він з повна  усвідомить весь цей символізм. Та буде вже запізно щось виправити.

       Результати хутко звели до таблиці. Галина підсумувала оцінки: маємо загальний бал у 86 пунктів із 108 можливих, що становить майже 80%. За ритміку й артистизм нараховано 32 бали із 36 можливих – це 89%.

― Вікторе, визнаю, ми стоїмо перед дилемою, з серйозною міною вимовила "головний арбітр" і залилася заразливим сміхом. Віктор теж не стримався, одначе сам не розумів чому.

— Пробач, відізвалась Галина. Ми з тобою як діти. Надумали гру і отримали пародію в пародії: всі ці розмови з чашкою Петрі – це наче спілкування з оракулом Божественної Пляшки[3]. А я – жриця її храму – сучасна Бахуба. Ти, безумовно, – "Пантагрюель". Бурлеск якийсь! Пропоную припинити такі вишукування в стилі Amnesty International і Greenpeace та сприймати самооцінку Хмари з науковим стоїцизмом. Інакше піддослідними станемо ми самі.

— А хто такий Пантагрюель? — поцікавився Віктор. Галина зніяковіла, але швидко опанувала себе, адже пригадала про "католицький вишкол" Віктора — чула від Олексія. Так, роман Франсуа Рабле був не в почесті у церкви і тому, вочевидь, невідомий цьому натуралісту. Після того, як вона розповіла Віктору фабулу твору, незручність становища щезла — іронічність тону виглядала цілком природною.