Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

— Довели, мабуть.

— Піду до неї.

— Вона ж писати пішла.

— Я думаю вона буде рада мене бачити.

— Теж так думаю. Вона завжди радіє твоїй присутності. 

Анто зайшов до кімнати, а я тільки кинула секундний погляд на хлопця і швидко продовжувала записувати речення, яке ідеально склеїлось докупи і сиділо в моїй голові. 

— Я хочу спати. 

— Так іди спи.

— Хочу біля тебе.

— Лягай мені на коліна, я на твоїй голові допишу.

— Може ти підеш до мене?

— З місця не зірвусь, поки не допишу.

— Даш почитати?

— В кінці, але незнаю, як потім тобі в очі дивитися...

— То це про мене?

Я промовчала, але глянула на нього, залишивши на цей раз погляд на ньому подовше. Не обійшлось і без посмішки. Я не можу дивитися на нього і не посміхатися, це вище моїх сил.

Анто підійшов і ліг мені головою на коліна, накрившись теплою ковдрою. 

— Ти тільки не засипай, хочу з тобою в обнімку заснути, — гладила я його волосся, починаючи новий абзац. 

— Розбудиш.

Розбудити?

Розбудити зі сну, в який ти впадеш на декілька хвилин, чи із вічної темряви, з якої тобі вдалось розбудити мене?

Куди ти впав, Анто?

Куди падаю я?

Та ніхто зараз не паде, адже ми один біля одного.

І ніякого щастя мені більше не потрібно.

Щастя — це ти.

~THE END~