Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

— Ти знаєш, що зграї не приймають слабких, — продовжила вона. — Якщо наша дитина не буде мати сили, якщо вона не зможе змінюватися… що тоді?

Ділан стиснув губи. Її слова боліли, але він не збирався здаватись. Це не було так просто, як вона казала.

— Ти не права, – сказав він спокійно, але в його голосі з’явилася твердість, яку він зазвичай приховував. – Так, тут не всі раді твоїй появі, і, скоріше за все, ще більше не будуть раді майбутній дитині. Але я щасливий. Я ні про що не шкодую.

Кейт подивилася на нього, її погляд був вражений, але й злегка сповнений сумніву. Вона не знала, чому він так наполягає на своєму щасті, навіть коли ситуація здавалася такою складною.

— Ти щасливий, – сказала вона тихо, – але чи знаєш ти, чому? Чи це просто те, що ти мусиш сказати, щоб вірити в це?

Ділан не відповів одразу, але його погляд був глибоким, як безодня, в якій він шукав свої власні відповіді. Він не знав, що буде далі, але в його серці був не просто обов’язок, а глибоке бажання бути поряд з Кейт.

— Я щасливий, тому що хочу бути з тобою, – сказав він, і цього разу його голос був спокійним і рішучим.

Кейт не відповіла відразу, але її серце вперше за довгий час не билося так швидко від страху. Це був момент, коли вона відчула, що, можливо, навіть серед усіх сумнівів і страхів, є шанс на щось більше.