Агне Ашкелянець - Виклик, Агне Ашкелянець

Частина десята — Знову щастя!

На подвірʼї закинутого будинку, де лише день тому проходив конкурс, знову було гучно: всі компанії Бекстріт зібрались на термінову зустріч. Про це подбала Готика — новий член Ордену живих душ. Дівчина гордо спостерігала за Містікою, яка виголошувала промову з тераси. Так, працювати з Містикою та з Північчю було набагато приємніше, ніж з Марком.

«Цікаво, — думала Готика. — Як Містиці вдалося переконати Марка піти? Що вона такого зробила, що він навіть переїхав?”

— …Марк Андерсон також приготував для вас невелике повідомлення, — розповідала тим часом Містика. — Прошу ввімкнути його.

— Я, Марк Андерсон, зізнаюсь, що я… будь ласка, не треба!.. Добре,  добре… я боягуз, слабак і мерзотник. Я нічого не вартий в цьому житті. Ні однієї копійки. Оголошую Орден живих душ королями Бекстріт Немає нікого сильнішого, ніж вони.

Запис закінчився. Публіка розгублено мовчала: чути таке від короля Бекстріту здавалось неможливим.

— Цього не може бути… — Янгол злякано подивилась на Містику. — Це монтаж! Це фальшивка!

— Може, ми зателефонуємо Андерсону і запитаємо, хто позорно втік від Маніяка, залишивши мене боротися з ним? Хто нив у трубку, що йому страшно? — Містіка з насолодою згадувала минуле. — Хто потім не міг побороти мене, коли ми залишились сам на сам? Милі, Андерсон сам зізнався, що він боягуз і мерзотник. Що вам ще треба? До речі, я, як лідер Бекстріт, оголошую, що місця, які ви займаєте, більше не ваші. Ми проведемо новий конкурс, нормальний, першого липня і розподілимо їх відповідно до результатів. Питання є?

— Як тобі це вдалось? — запитала Агресія.

— У професіоналів свої секрети. І ще. 13 липня відбудуться міські спортивні змагання. Нам потрібно обрати найсильніших представників, щоб перемогти. Адже Бекстріт братиме участь і переможе. Ми будемо прагнути, щоб про нас знали всі. Тому припиніть внутрішні суперечки. Ви будете воювати з Конфедор Авеню, на сьогодні вони — головні конкуренти. Це все. Бажаю успіхів. Із усіх питань звертайтесь до Готики.

— А набір в Орден буде? — поцікавився Дар.

— Так, — відповіла Містика, задумавшись. — Строгий відбір. Головні умови: відсутність шкідливих звичок, спортивна статура, відмінні навички в баскетболі та бажання займатись екстремальним. Набір відбудеться двадцятого. Усі вільні.

Ледь Містика зійшла з тераси, як до неї кинулись дівчата з нічних ілюзіоністів.

— Вітаю!

— Бачила б ти, як розлютилась Каста! — усміхнулась Артерія. — Давно її так не виводили з себе.

— Слухай, ти молодець! — захоплювалась Смерть. — Все зробила сама! Створила Орден, перемогла на конкурсі, витіснила Андерсона!

— Ти зуміла досягти усього! Вибач, що ми в тебе не вірили, — сказала Акула. — Я не раз мучилась після цих виборів. Я не повинна була підводити тебе.

— Пусте, — махнула рукою Містика. — Якби не ти, чи я б змогла щось досягти? Сиділа б у примітивному Братстві та думаючи про проблеми буття! І взагалі, те, що ти моя подруга, не означає, що ти мій раб. У тебе може бути своя думка, хай і неприємна для мене.

— Джессіко, можна тебе на хвилину? — втрутився Морок.

— Не зараз, Мороку! — надулась Агресія. — Дай нам поспілкуватися з нашою зіркою!

— Поспілкуєтесь іншим разом! — зʼявився Дар. — Містико, я тебе проведу?

— Е… не варто. Я піду з Мороком, у нього до мене важлива справа! — Містика посміхнулась так чарівно, що у Морока ледь не запаморочилась голова.

Він протягнув руку та повів дівчину крізь схвильований натовп.

— От так завжди! — позіхнула Гроза. — Вічно її не спіймати!

— Гляньте, як гарно вони виглядають разом! — Пустота аж підстрибнула від захоплення.

— Може, хоч зараз їй пощастить із хлопцем? — припустила Аварія. — Ой, Дар, а ти чому досі тут стоїш?

— Проводжає кохану поглядом! — розсміялась Біль.

— Та яка вона кохана! — подали голос дівчата з «Великого Королівства», що несподівано опинились поруч.

— Мабуть, переспала с Андерсоном, ось той і виконав її умови! — ядовито прокоментувала Буря.

— Привіт, комплексе неповноцінності! — Так само непомітно за їхними спинами з’явились Північ та Рай, якого у баскетбольній спільноті знали просто як Нік. — Буря, ти чудово знаєш, что Андерсон ганебно втік. От і все! Теж мені боксер!

— Все рівно вона довго не протягне! — говорила Сила. — Сама нічим не краща за нього! Балаболка! Крім зовнішності нічого немає!

— Нагадаю, що ні один коп не міг спіймати Маньяка, та ні одна жертва не могла втекти від нього! — відрубила Агресія. — Було б добре натравити його на тебе, щоб він трохи підпортив твоє личко!

— Ну це вже занадто! — Сила кинулась на Агресію з кулаками.

Додому Сила поверталась уся в синцях.

***

Зате Сара і Нік навіть не планували йти додому. Підлітки сиділи на баскетбольному майданчику, який нещодавно належав нічним ілюзіоністам, та гаряче дискутували. Нік розповідав про скейтборд, без якого не міг жити, а дівчина — про спорт та каскадерство. Вони обговорили й баскетбол, який обоє любили. Сара висловила жаль щодо того, що все менше й менше дівчат захоплюються грою, так само й хлопців. Нік додав, що гарних гравців відбирає телебачення та комп'ютери, а також алкоголь з наркотиками. Та насамперед багато хто віддає перевагу віртуальному баскетболу, те ж саме і з футболом.

— Люди захоплюються цим та забувають, наскільки чудово поганяти м'яч по траві або відчути його в своїх руках, — гаряче розповідав хлопець. — Вони вже нічого не бачать, окрім пікселів. Це бездумно. Я нічого не маю проти комп'ютера чи телевізора, сам іноді граю і на одному, і на іншому. Та завжди віддаю перевагу спорту. Трава під ногами, вітер у волоссі і збите дихання — ось що мене дійсно запалює, і це нічим не замінити.

— Я з тобою повністю згодна, — зітхнула Сара. — Телебачення нас псує, але й без нього довкола — одна порнографія і нічого святого!

— Так, ти права. Ти готувалась до випускного?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍