Олександра Малінкова - Будинок не для щастя, Олександра Малінкова

     І знаєте, сама не знаю чому, але мене зачепили ці слова, бо в них був сенс. 

    Доки наше спілкування з сусідом зводилося більше до дошкуляння один-одного ніж до якихось залицянь. А те що не викрив перед сестрою… Ну на його місці точно так міг би повести себе будь хто.

     І замість того, щоб порадіти тому, що завдяки Арту в мене тепер відбою немає від залицяльників, мені закортіло перевірити… Аж губу закусила. 

- Аліно! Ти мене чуєш?

- А-а? - Повернулася в реальний світ і поглянула в очі Сергію.

- Здається ти десь літала, Алінко! То що підвезти? 

- А давай! - Вигукнула рішуче. - Може ще й морозивом пригостиш?

- Легко! - Жваво відповів Сергій і відчинив для мене дверцята автівки. - Можу ще й в кіно запросити!

- Ну це вже точно не сьогодні! Ти вірно зауважив, сьогодні я дуже втомлена. Може іншим разом!

- Добре! - Трішки з сумом у голосі відповів друг Арта.

     І ось я вся така випурхую з його машини, яку він припаркував якраз біля моєї хвіртки. Прощаюся і навіть дозволяю поцілувати себе в щоку і все це…

     На очах “любого сусіда”!

     Бінго!