Ксана Рейлі - Жагучі серця , Ксана Рейлі

Алекс

"Вона не захоче такого психа, як ти". Ці слова крутилися в моїй голові раз за разом. Саме це сказав мені тато тоді, коли помітив мій надто зацікавлений погляд у сторону Вікторії перед вчорашнім заїздом. В глибині душі я знав, що він мав рацію, тож це дуже сильно розлютило мене. Я проїхав не надто добре, але ще більше мене розізлило те, що Вікторія піддалася мені. Зовсім не хотів, щоб вона робила це, адже нема нічого гіршого, аніж знати, що хтось пожалів тебе. Можливо, я погарячкував, коли вона притиснула мене до стінки в гаражі з широкою усмішкою на вустах. Усмішкою, яка мені шалено подобалося, але в той момент дратувала. Однієї миті мені здалося, що тато казав правду. Пригадуючи всі наші спільні моменти, я зауважив, що це зазвичай були частинки якоїсь незрозумілої гри. Ми кидали одне одному виклики, дражнили та піддавалися спокусі. Я не був певен у правдивості почуттів Вікторії. Але вона здивувала мене, коли після моєї правди не втекла, а залишила мені маленький подаруночок. Я усю ніч не міг заснути з думками про неї. Тато помилився. Вікторія таки хотіла мене, хоч і знала про мої проблеми.

Я мчав до автодрому, щоб якнайшвидше спіймати її. Сьогодні вона не втече від мене, як часто це робить. Ми нарешті закінчимо те, що стільки часу мучило нас обох. І я точно знав, що одними поцілунками ми не обмежимося. Зі скрипом шин я загальмував, паркуючись біля автодрому. Було декілька варіантів перебування Вікторії, але мене потягнуло до відчиненого гаража. Того разу я стиснув свої губи, щоб бодай не сказати чогось лишнього. Якщо тоді Поліна це нормально сприйняла, то Гордій просто таки розірве мене на шматки. Думаю, він точно зробить це, коли взнає про наш з Вікторією зв'язок. Я почувався покійником, але дуже щасливим покійником. Навіть знаючи про ризик, я все одно не міг відмовитися від Вікторії.

Я помітив її профіль одразу ж. Вона перебирала якісь інструменти в дерев'яному ящику. Дівчина не помітила мене, бо була надто зосереджена на своїй роботі. Я заворожено спостерігав за нею з легкою усмішкою на вустах. Вона здавалася мені такою красивою у цій вузькій майці білого кольору та короткій рожевій спідниці. Вікторія рідко обирала такі кольори, тож зараз виглядала дуже мило. Її густе темно-русе волосся було зібране у високий хвіст. Я помітив, що маленькі волоски, що вибилися із зачіски, були вологими від поту. Сьогодні справді дуже жарко, тому я абсолютно не здивувався, що Вікторія обрала саме такий легкий одяг.

Вона голосно зойкнула, коли помітила мене. Шестигранна викрутка випала з її руки. Вікторія здригнулася, а її щоки раптом почервоніли. Вона зірвалася з місця та побігла вглиб гаража. Дівчина чкурнула кудись в сторону. Я рвонув за нею.

— Того разу ти не втечеш від мене, — голосно сказав я, дивлячись у її спину.

Вона забігла в якусь комірчину і вже зібралася зачинити за собою двері, як я встиг проскочити всередину. Вікторія налякано дивилася на мене, а її груди здіймалися від важкого дихання. Я штовхнув руками двері, щоб вони зачинилися за мною. Зробив декілька кроків в її сторону, а вона попрямувала назад, доки не сперлася до стіни. Вікторія сама чудово розуміла, що загнала себе в кут, з якого їй не вдасться втекти. Комірчина була такою маленькою, що ми вдвох ледве вміщалися тут. Єдиним джерелом світла було малесеньке віконечко, що виходило на задній двір. Я підійшов впритул до Вікторії. Вона трохи опустила голову, і я помітив, що її щоки ще більше почервоніли.

— Маленька Торі соромиться? — тихо спитав я, спершись руками по обидва боки від її голови. — Сьогодні ти, здається, не така смілива.

— Я просто твереза, — твердо сказала вона, впевнено глянувши на мене.

— Вчора ти теж була такою.

— Я прикидалася.

Її губи розтягнулися в хитрій посмішці. Не знав, що ми знову граємо в ігри. Я потягнув руку до її обличчя та схопив пальцями підборіддя. Нахилився так близько до неї, що кінчики наших носів майже торкалися. Вона уважно дивилася на мене, затамувавши подих. Це було щось дуже особливе, бо я сам наче загубився у просторі та часі.

— Коли ти п'яна, то поводишся трохи по-іншому, — прошепотів я, спостерігаючи за її реакцією. — Наприклад, просиш полизати тебе.

Її зіниці розширилися, а губи злегка розімкнулися. Я був більш ніж певен, що вона в цей момент згадувала мої поцілунки та дотики. Дівчина гучно втягнула повітря та видихнула. Гарячий подих полоскотав мої губи. Я не міг більше стримуватися, тому нахилився нижче та поцілував її. Вона спочатку завмерла, але за мить уже поцілувала мене у відповідь. Мені так сильно подобалося цілувати ці пухкі губи та пробувати Вікторію на смак. Це дивно, але я справді відчував нотки шоколаду. Вона підняла свої долоні вверх та провела нігтиками по моїй шиї. Це ще більше розпалило мене. Я притиснув її сильніше до стіни. Її груди впиралися до мого тіла, а губи невтомно відповідали на мій поцілунок. Опустивши руки на її стегна, я підняв Вікторію. Вона наче зрозуміла мої наміри, бо розсунула свої ноги та обійняла ними мій пояс. Тихий стогін вирвався з вуст дівчини. Я сильніше притиснув її, щоб Вікторія раптом не сповзла, коли залишиться без підтримки моїх рук. Я забрав долоні з її стегон та просунув їх їй під футболку. Дихати стало пекельно важко, тож ми розірвали поцілунок. Вона заплющила очі, спираючись головою до стіни. Мені подобалося спостерігати за нею: пружні груди сильно здіймалися, повіки тріпотіли, а щоки палали спокусливим рум'янцем. Її губи трохи опухли від поцілунків. Це видовище здалося мені найсексуальнішим з усього, що я коли-небудь бачив, хоча Вікторія досі була в одязі. Мені хотілося зняти з неї усе та дослідити кожен міліметр її шкіри. Цей поцілунок настільки розпалив мене, що я готовий був взяти її просто біля цієї стінки. Я просунув руки їй під футболку, торкаючись пальцями живота. Вона затремтіла від моїх дотиків. Тихі хриплі стогони переконали мене, що їй це подобається. Я дозволив собі підняти руки трохи вище та стиснув її груди. Вона була без бюстгальтера, тож це був прямий контакт з тим, до чого я торкався вперше. Я притулився чолом до стіни біля голови Вікторії та почав м'яти сильніше. Її груди були ідеального розміру і так добре відчувалися в моїх руках. Тіло дівчини було таким піддатливим та водночас бездоганним. Вона наче створена для моїх дотиків. Вікторія почала задихатися від відчуттів. Я розплющив очі, дивлячись на її шию. Нахилившись, провів по ній язиком. Вона знову затремтіла, а її ноги ще сильніше стиснули мене. Вікторія була на межі. Її тихі схлипування та благання чудово підказували мені куди рухатися далі. Я опустив одну руку та просунув пальці під коротеньку спідницю. Як чудово, що вона вдягнула сьогодні саме її. Дівчина почала сильніше дряпати мою шию своїми нігтями. Ми обоє рухалися в правильному напрямку.

— Будь ласка, — прошепотіла вона, цілуючи мої губи. — Мені треба, щоб ти торкнувся мене. Я так часто уявляла це.

Я здивувався від її слів. Вона уявляла мене? Це змусило мене задоволено усміхнутися. Хіба я міг заперечити її проханню? Я пробігся пальцями по внутрішній стороні її стегна, а тоді трохи відсунув трусики, відкриваючи кращий доступ до того містечка, що найбільше жадало моєї уваги. Я застогнав, коли мої пальці занурилися в неї. Вона була такою готовою.

— Так добре, — шепотіла Вікторія, міцно заплющивши очі. — Так добре, Алексе. Не зупиняйся.

Я був би останнім ідіотом, якби зупинився в цей момент. Мене б ніщо не зупинило. Навіть якби почався кінець світу, або ж якби за стінкою з'явився татусь Вікторії.  Обидві ситуації були рівнозначними для мене.

Я не міг погляду відвести від прекрасного обличчя Вікторії. Вона почала рухати стегнами мені назустріч, даруючи собі ще більше задоволення. Дідько! Ця дівчина ідеальна. Я вже ледве стримувався, але мені хотілося зробити їй приємно. Її дихання стало важким. Вікторія сильно прикусила нижню губу, міцно стискаючи свої ноги, а тоді відкрила рота в мовчазному крику, досягнувши свого піка. І в цей момент Вікторія була повністю моєю. Я не зміг стримати своєї усмішки, спостерігаючи за тим, як вона розслабилася та зм'якла на мені. Дівчина сперлася чолом до мого плеча. У цій маленькій комірчині було чутно лише наші важкі дихання. Вона раптом так міцно обійняла мене за шию, що я не зовсім зрозумів, що це означало. Я не хотів її відпускати. Я хотів Вікторію поруч завжди. У моїй голові ще було стільки речей, які я хотів зробити з нею. Хотів цілувати її відкрито, а не потайки, хотів зайнятися з нею дахозносним сексом, хотів заснути, тримаючи Вікторію у своїх обіймах. Цікаво, з нею мій сон був би спокійніший?

— Алексе, ти можеш опустити мене? — раптом спитала вона. — Мені треба повернутися до роботи. Не хочу, щоб тато спіймав нас.

— А я не хочу відпускати тебе.

Вона усміхнулася мені, не ховаючи своїх почервонілих щік. Вікторія обійняла моє обличчя та поцілувала мене в губи.

— Це було прекрасно.

— То ми можемо повторити, — запропонував я. — Мені хочеться поцілувати тебе... кхм... там.

Мені не хотілося бентежити чи лякати Вікторію, тому я намагався говорити максимально делікатно. Вона тихо засміялася та почала осипати легкими поцілунками мою шию.

— Я теж цього хочу, — прошепотіла дівчина, — але ми не можемо так ризикувати тут.

— У мене є для тебе пропозиція.

— Яка?

Зацікавлений погляд Вікторії зупинився на моїх очах. Не був певен, що вона погодиться, але я мусив спробувати.

— У нас є декілька тижнів до третього етапу з чемпіонату. Ми могли б провести разом декілька днів. Ти і я... Вдвох.

— Ти жартуєш? — Вікторія здивувалася.

— Я цілком серйозно! У мене є будиночок за містом. Він дістався мені від дідуся по материній лінії. Про нього ніхто не знає, а селище там дуже маленьке. Є красиве озеро, ліс, невисокі гори. Ми зможемо прекрасно провести час разом, пізнати одне одного ближче, а головне, що нам не доведеться ховатися.

Я з надією дивився на Вікторію, сподіваючись, що вона прийме мою пропозицію. Вона деякий час мовчала, обдумуючи мої слова. Я вже почав хвилюватися та напружився, але її усмішка змусила мене розслабити.

— Добре, — погодилася дівчина. Я застиг на деякий час. — Ти виглядаєш шокованим.

— Якщо чесно, я не очікував, що ти погодишся. Батьки дозволять тобі?

— Я не маленька дівчинка. — Вікторія нахилилася та провела своїм язиком по моїй шиї, наче хотіла довести свої слова. — Щось придумаю.

Вона підморгнула мені. От же ж спокусниця! Я знову притиснув її до стіни та сильно поцілував. До біса все! Я хочу її просто зараз.

— Вікторіє! — почувся голос її батька.

Я голосно застогнав від розчарування, а Вікторія швидко прикрила мій рот своєю рукою.

— Це тато. Якщо він побачить нас разом у такому вигляді, то нам кінець! Тобі треба сховатися.

Вона швидко зістрибнула з мене та почала знервовано оглядатися. Дівчина підбігла до якоїсь тумби та відкрила її.

— Ти можеш залізти сюди, — сказала вона.

Я скривився, адже такий варіант мене не надто приваблював. Вибору не було, тож я видихнув і підійшов до неї. Користуючись нагодою, я знову поцілував її.

— Залазь уже! — буркнула Вікторія.

— Я не впевнений, що влізу.

Я опустився та сів на холодне дерево, підсунувши ноги до себе. Тут смерділо сирістю, а в носі закрутило від пилюки. Я ледве стримувався, щоб не чхнути. Вікторія присіла на коліна переді мною та уважно подивився на мене.

— Якщо будеш слухняним, то потім отримаєш подарунок, — прошепотіла вона, звабливо прикусивши нижню губу. — Сиди тихо. Я виведу батька та повернуся за тобою. Тільки жодного звуку, Алексе.

Вона притулила вказівний палець до своїх губ, а потім зачинила дверцята тумби. Якраз у цей момент у комірчину увійшов Гордій. Чорт! Ми ж не замкнули дверей. Я і не був певен, що на цих дверях взагалі стоїть замок. Нас з легкістю могли спіймати. Якби Гордій прийшов на декілька хвилин раніше, коли його донька стогнала від моїх дотиків, то він би шкіру з мене спустив.

— Що ти тут робиш? — спитав він.

— Ем... Я... Я хотіла знайти дещо з інструментів, — пробурмотіла Вікторія.

— Можливо, допомогти тобі? У цій комірчині такий безлад. Варто тут прибрати.

"О так! І можеш почати просто зараз з тумбочки, в якій я сиджу. Такий сюрприз тобі б точно сподобався." Я закотив очі від своїх думок. Вікторія щось сказала йому, а тоді я почув, як зачинилися двері в комірчину. Круто! Мені доведеться сидіти тут доти, доки Вікторія не згадає про мене. Але я готовий був сидіти тут хоч до ранку, аби знову почути як вона викрикує моє ім'я.