Ксана Рейлі - Жагучі серця , Ксана Рейлі

Вікторія

Після розмови з Алексом хороший настрій повністю зник. Усі подумали, що я просто засмучена через те, що не змогла перетнути фінішну пряму першою. Пресконференція змушувала мене нервувати, особливо через те, що Алекс сидів неподалік. На щастя, у мене майже нічого не запитували. Мабуть, мої сухі відповіді здалися журналістам нецікавими.

Після цього я вирішила, що не хочу залишатися на вечірку. Та коли я приїхала додому, то настрій став ще гіршим. Я прийняла ванну, сподіваючись, що зможу розслабитися та позбутися поганих думок. Чому Алекс так відреагував? Чому він розлютився? Я ж хотіла як краще. Ідіотка! Піддалася йому, а він не оцінив цього. Через це я втратила очки, чорт забирай.

Я повернулася до себе в кімнату та втомлено сіла на ліжко. Думала заснути, але на годиннику була лише десята година вечора. Я вирішила переглянути нові фотографії в стрічці Інстаграм. Помітила, що Ден виклав якісь історії. Мабуть, це з вечірки після перегонів. Я ввімкнула перше відео, де він тримав у руці пляшку пива, а якийсь хлопець закинув йому руку на його плече. Майже всі відео були ідентичними — багато п'яних хлопців та дівчат на танцювальному майданчику. Типові вечірки, які вже мало приносили мені задоволення. Я хотіла вимкнути історії Дана, як раптом на задньому фоні помітила знайоме обличчя. Це був Алекс. Я б не змогла переплутати його. Гнів з'явився всередині, коли я помітила, що на ньому повисла якась дівка. Он як? Спочатку він кричить на мене, а потім іде розважатися з іншими дівчатами? Я не бачила обличчя цієї дівчини, лише її біляве волосся. Я міцно стиснула зуби та зірвалася з ліжка. Схоже, боротьба розпочнеться вже зараз.

Я відкрила шафу та почала переглядати свій одяг. Хотіла знайти найефективніше вбрання з усіх можливих. Очі одразу ж зачепилися за коротку сукню чорного кольору з відкритими плечима та невеликими вирізами на талії, що відкривали живіт. Мабуть, це була найбільш відверта річ у моєму гардеробі після білизни. Я швидко приміряла її, роздивляючись себе у дзеркалі. Вона чудово підкреслювала усі вигини моєї фігури. Я не могла вдягнути під неї бюстгальтер, адже його було б видно через вирізи. Навіть попри це, я твердо вирішила, що піду на вечірку саме у цій вбивчій сукні. Вже уявила, як буде злитися Алекс, коли я фліртуватиму з іншими хлопцями. Я підійшла до туалетного столика з невеликим прямокутним дзеркалом та взялася наносити на обличчя макіяж. Його я зробила яскравішим, аніж зазвичай. Своє волосся залишилася розпущеним та красиво вклала легкими хвилями, що спадали вниз по спині. Я взула босоніжки на високих підборах від Джиммі Чу, підібрала маленьку брендову сумочку до свого образу та поспішила на перший поверх. Було б добре, якби батьки мене не спіймали, але я таки стикнулася в коридорі з мамою. Вона оглянула мене в повний зріст, піднявши одну брову.

— Виглядаєш відпадно, — вражено сказала вона. — Куди ти зібралася у такому вигляді?

— На вечірку, — відповіла я. — Мені стало нудно, і я подумала, що хочу трохи розважитися.

— З ким? — поцікавилася мама.

— Сама!

Вона дивно посміхнулася та підійшла трохи ближче. Мама поправила волосся на моїй голові та уважно глянула мені в очі.

— Будь обережна на цих вечірках, гаразд? Хоча я впевнена, що у тебе там є захисники. Принаймні одного я точно знаю.

— Так, там буде Ден.

— Я не про нього, Вікторіє.

— Про кого ж тоді? — спитала я, хоча чудово здогадувалася, якою буде її відповідь.

— Про Алекса, — сказала вона, усміхаючись.

— Йому байдуже на мене, — фиркнула я. — Сьогодні він чудово дав мені це зрозуміти. Я піддалася йому на заїзді, щоб тато не сварив його, але він розлютився. Алекс зовсім не оцінив моєї жертви, а тепер ще й розважається з іншими дівчатами.

— Закохані хлопці дуже часто поводяться як справжнісінькі придурки. Вам треба поговорити спокійно, або не дуже спокійно. У вашому віці зазвичай всі сварки та непорозуміння закінчуються пристрастю.

— Мамо! — застогнала я. — Не починай, будь ласка.

— Поліно, а ти не бачила мій телефон? — почувся з другого поверху голос тата. — Не можу ніде знайти.

— Усе, біжи, поки тато не помітив тебе в такому вигляді! — прошепотіла мені мама. — І не натвори дурниць, зрозуміла?

Я кивнула головою та поспішила до гаража. Не натворити дурниць? Боюся, що я вже роблю дурницю, коли збираюся поїхати на ту вечірку. Я застрибнула у свій автомобіль та тихо ввімкнула музику в салоні. Мені варто заспокоїтися. Я думала, що дорога допоможе розслабитися, але це було не зовсім так. Я все ще була надто напружена. На стоянці автодрому, де проводилися заїзди з чемпіонату, було багато автівок. Я заледве знайшла вільне місце для свого Феррарі. Я вибралася з автівки та впевнено попрямувала на звуки музики. Пройшовши попри компанію хлопців, почула свист за своєю спиною це змусило мене закотити очі та попрямувати вперед трохи швидше. Людей було більше, аніж після першого заїзду. Я протиснулася між парочками, що почали цілуватися. Трохи скривилася від побаченого. Я намагалася очима знайти Алекса, але його ніде не було. Злість і ревнощі поглинули мене. Він точно кудись зник з тією дівчиною. Я міцно стиснула долоні в кулаки та спробувала пройти між черговим скупченням людей. Це було важко зробити, тому я випадково штовхнула якогось хлопця в спину. Він обернувся до мене обличчям, і я завмерла, коли побачила знайомі блакитні очі.

— Вікторія? А я все чекав, коли ти з'явишся.

— Яне, що ти тут робиш? — здивовано спитала я.

Справді не очікувала побачити хлопця, з яким недавно стикнулася на виставці автомобілів. Я встигла зауважити, що його волосся було трохи довшим, аніж під час нашого першого знайомства. Він усміхнувся, відверто розглядаючи мене. Його погляд зупинився на значному вирізі в районі грудей.

— Може, ти нарешті перестанеш витріщатися на мене та відповіси на моє запитання? — Я склала руки на грудях, щоб почуватися впевненіше. — То що ти тут робиш?

— Вибач. Не можу не дивитися на тебе. Ти дуже красива, Вікторіє.

— Мої груди, мабуть, ще красивіші, бо витріщався ти саме на них.

Хлопець усміхнувся від моїх слів. Він гучно втягнув повітря, наче я збентежила його. 

— Ти повністю прекрасна, — сказав Ян, глянувши мені просто в очі. — Ем... Мій друг один з учасників перегонів. Я приходив сьогодні підтримати його і він запропонував мені залишитися на вечірку. Сьогодні я взнав, що ти береш участь в чемпіонаті, тож не зміг відмовитися від шансу побачити тебе знову. Тоді вийшло так по-дурному. То був твій хлопець?

— Ні! — заперечила я та похитала головою. — Це було... непорозуміння.

— Чудово! — Ян подарував мені широку усмішку. — Значить, у мене є шанси.

Я глянула йому за спину та помітила хлопця, якого бачила на перегонах. Сьогодні він, здається, приїхав четвертим. Мабуть, це і був той самий друг Яна. Подув холодний вітер, від чого я здригнулася та ще сильніше обійняла себе руками.

— Хочеш щось випити? — спитав Ян. — Тобі не завадило б зігрітися.

— Я за кермом.

— Міг би запропонувати тобі свої обійми, але чомусь впевнений, що ти відмовишся.

Я повернула голову в сторону та завмерла, коли мої очі знайшли знайомий погляд зелених очей. Як довго Алекс спостерігав за нами? Біля нього вже не було тієї дівки. Скоро він з нею справився. Я відчула злість, тож знову подивилася на Яна.

— Ми можемо потанцювати, — запропонувала я. — Там і зігрієш мене.

Я підморгнула йому та повільно попрямувала вперед, виляючи стегнами. Почула, як за моєю спиною Ян шумно видихнув. Ну, хоч на когось діють мої способи зваблення. Коли я зупинилася на танцювальному майданчику, то заплющила очі, вслухаючись в музику. Без алкоголю було важче розслабитися, але я змогла зробити це досить швидше. Піднявши руки вверх, я почала опускати їх, торкаючись свого тіла. Потім провела руками вздовж стегон, звабливо вигинаючись. Я відчула тверде тіло за моєю спиною. Це був Ян. Він легко поклав свої руки спочатку на мою талію, а потім — на стегна. Я дозволила йому гладити мої ноги. Відкинувши голову назад, сперлася на його плече. Він хитався з однієї сторони в іншу, а я терлася об нього своїм тілом у такт музиці. Впевнена, це виглядало дуже ефектно. Відчула його подих на своїй шиї. Я розплющила очі в очікуванні того, що його губи торкнуться моєї шкіри. Коли це таки сталося, я не відчула абсолютно нічого. Я нахилила голову вбік, дозволяючи йому цілувати мою шию сильніше. Мені хотілося відчути хоча б соту частину того, що я відчувала з Алексом, але не з'являлося навіть маленького спалаху бажання. Розчарований стогін вирвався з моїх уст. Мабуть, Ян подумав інакше, бо його рука опинилася під моєю спідницею небезпечно близько до... Я сіпнулася та відійшла від нього. Різко повернула голову в ту сторону, де ще недавно стояв Алекс. Його не було. Але я побачила спину хлопця, що прямував кудись в сторону виходу з автодрому. Він ось так просто йде геть, хоча точно бачив, що я робила з Яном. Невже це зовсім не викликало у нього ревнощі? Я розлютилася ще більше, аніж раніше.

— Вибач за це, — заговорила до Яна. — Ми надто далеко зайшли.

— Я думав, що ти не проти, — почав він, але я вже поспішила геть від нього. — Вікторіє! Вікторіє!

Я чула, що він кликав мене, але повністю ігнорувала його. Мені вдалося змішатися з натовпом, а після цього я побігла туди, куди пішов Алекс. У грудях пекло, бо мені довелося перейти на біг. Я побачила його спину, що зникла перед лісовою смугою. Тут уже не було ліхтарів, тому я трохи напружилася.

— Алексе! — гукнула я та помітила, що силует зупинився.

Коли я підбігла до нього, він обернувся до мене обличчям. Його лице не виражало жодних емоцій.

— І це все? — голосно спитала я, не приховуючи свого роздратування. — Ти просто тікаєш без проявів ревнощів?

— То це все було для того, щоб я ревнував тебе? — Алекс примружив очі. — Дуже дитячий вчинок, Вікторіє.

Я не витримала та сильно штовхнула його в груди. Один раз... Другий, третій... Хлопець навіть не поворухнувся.

— Ти образив мене сьогодні! Я вперше в житті відмовилася від своїх цілей заради тебе, а ти повівся наче егоїстичний виродок.

— Може, я і є такий? — спокійно кинув він.

Я не розуміла, що з ним відбувається. Він був не таким, як зазвичай.

— Що з тобою, Алексе? Ти не жартуєш, не поводишся нахабно, не проявляєш ревнощів та й взагалі емоцій! Я нічого не розумію.

— Я не такий, як ти думаєш.

— Я чудово знаю тебе, і зараз переді мною не той Алекс, який...

Він з очікуванням глянув на мене, піднявши одну брову. Я не могла видавити з себе зізнання, тому просто мовчала.

— Який "що"? — Алекс підійшов трохи ближче до мене. Мої руки вперлися в його груди. — От бачиш! Ти навіть не можеш сказати, що я означаю для тебе. Ти знаєш того легковажного Алекса, який постійно чіпляється до тебе, бігає за тобою, жартує. Ти абсолютно не знаєш нічого!

Я підняла погляд до його очей. Він дивився на мене з якимсь сумом та жалем.

— То розкажи мені! — наполягла я.

— Ти не захочеш цього знати.

— Але я хочу! Що ти приховуєш від мене? Що з тобою відбувається, чорт забирай?! Я не розумію, який ти справжній!

Я перейшла на крик і затремтіла, коли його очі блиснули гнівом. Він схопив мене за плечі та притиснув до себе. Наші обличчя були так близько. Ми дивилися одне одному в очі. Його дихання стало важчим. Я вперто не відривала свого погляду попри те, що тіло тремтіло.

— Який я справжній? — перепитав він та голосно засміявся.

Цей сміх не був схожий на жоден з тих, які я чула від нього раніше. Це було щось надто сильно болюче для нього.

— Що сталося, Алексе? — ніжно спитала я. — Будь ласка, розкажи.

Він глибоко вдихнув, наче все ще сумнівався у тому, чи варто мені це знати. Я підняла свої руки трохи вище, торкаючись його шиї.

— Мені було вісім, коли мої батьки розлучилися і все моє життя перетворилося на кошмар, — прошепотів Алекс, дивлячись мені в очі. — Я засинав у холодній кімнаті, голодний та втомлений, бо моя мама накачувала себе пігулками до втрати свідомості. Батькові було начхати на мене. Я жив з нею і не розумів, куди ділася моя любляча матір. Мені було десять, коли вона померла. І, чорт забирай, мені було стільки ж, коли я знайшов її у ванній кімнаті з перерізаними венами. Я не можу спати, Вікторіє. Мені це сниться щоночі — її тіло у ванні, повній води світло-червоного кольору. На паркеті калюжа крові, що стікала з її долоні. Цей застояний металічний запах переслідує мене вже тринадцять років. Я часто чую звук крапель води, що скапувала зі зламаного крана. Десять років психотерапії, але я все ще пам'ятаю той день в найдрібніших деталях.

В очах Алекса стояли сльози. Я охопила своїми долонями його обличчя та легко торкнулася губами спочатку до підборіддя, а потім і до губ.

— Мені так шкода, що це все з тобою сталося, — прошепотіла я, проймаючись співчуттям. — Ти зовсім не заслуговував цього, але ти такий сильний, Алексе.

— Це маска, Вікторіє, — тихо сказав він. — Той веселун, якого ти знаєш, — це не я справжній. Ти ніколи не захочеш мене з тим, що у мене ось тут. — Алекс постукав вказівним пальцем по своїй скроні. — Чесно кажучи, я не певен, що ти хоч коли-небудь хотіла мене.

— Я хотіла... І зараз теж хочу. Це важко пояснити, але мене так тягне до тебе.

Я сильно поцілувала його, підтверджуючи свої слова. Він не одразу відповів мені, але під моїм напором таки здався. Алекс опустив свої руки на мої сідниці, стискаючи їх. Це вперше він торкався мене так грубо, але мені це шалено подобалося. Я застогнала, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Наші язики сплелися в ритмічному танці. Я водила пальцями по його шиї, грудях, плечах. Мені хотілося більше, тому я запустила свої руки під його футболку. Я відчувала як тепло в животі щоразу збільшується та опускається нижче. Ноги затремтіли, а я вже розуміла, що була на межі. Якби Алекс просунув руку під мою сукню, то точно переконався б у тому, як сильно я жадаю його. Його пальці на декілька секунд торкнулися внутрішньої сторони мого стегна, але він різко забрав руки та підняв їх до мого обличчя. Хлопець ніжно провів ними по моїх щоках, а тоді відірвався від мене.

— Боюся, що ти помиляєшся, Вікторіє, — прошепотів він. — Ти завжди дражниш мене, кидаєш мені виклики, граєш зі мною. Це просто гра для тебе.

Я розізлилася на його слова. Алекс зовсім не хоче зрозуміти мене. Він переконаний у якихось своїх дурних думках, що я нібито не хочу його. Чорт! Я кожної ночі думаю про нього та уявляю Алекса. Він відпустив мене та відвернувся. Мабуть, хлопець хотів, щоб я пішла геть. Не знаю, чому він вирішив відштовхувати мене, але я не дозволю йому це зробити. Я просунула руки під сукню та швидко зняла свої чорні мереживні трусики. Алекс все ще стояв до мене спиною, тому я просто підійшла до нього та всунула їх йому в кишеню. Вони були вологими від бажання, від того, як сильно я хотіла його. Алекс подивився на мене, насупившись.

— Глянь, що у тебе в кишені! — сказала йому я.

Хлопець був збентежений. Він запхав одну руку в кишеню, а на його обличчі з'явився вираз здивування. Алекс витягнув річ з кишені, наче хотів точно переконатися, що це насправді те, що йому вдалося намацати.

— Боже, Вікторіє... — прошепотів він.

— Ось так я не хочу тебе, — впевненим тоном мовила я, здійнявши голову. — І поки ти обманюєш себе та живеш своїми тупими переконаннями, втрачаєш можливість почути від мене зізнання у тому, що я насправді відчуваю до тебе.

Ми декілька секунд пильно дивилися одне в одному очі. "Ти подобаєшся мені! Ти дуже сильно подобаєшся мені, Алексе! Можливо, я навіть встигла закохатися в тебе. Ти це відчуваєш?"  Я мовчки говорила йому ці слова очима, а він начебто зрозумів мене. Після цього я розвернулася та швидко побігла геть, тікаючи від нього.

— Вікторіє! — почула за своєю спиною. — Почекай! Вікторіє! Та стій же ти!

Я чимдуж бігла вперед, щоб якнайшвидше втекти звідси. Алекс біг за мною. Він майже догнав мене, але я встигла застрибнути в автомобіль та тряснути дверцятами перед його очима.

— Вікторіє, чорт забирай! Ти не можеш втекти після того, що зробила!

О, це він, мабуть, має на увазі мої трусики, які я залишила в його кишені. Я хитро посміхнулася та завела двигун. Алекс постукав по віконці зі сторони водія, але я рвонула вперед, ігноруючи його. Сьогодні він точно не зможе заснути. Як і я, адже адреналін від бігу ще більше розпалив моє бажання.