Селена Рейні - Безхатько в подарунок, Селена Рейні
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– У тебе не було телефона…
– Я й справді його загубив.
– Від тебе тхнуло алкоголем…
– Ах, це… На вечірці, де я був, мене облили вином.
– Ти ніколи не куштував щавлевий борщ…
– Так, – засміявся. – Лобстера їв. А щавлевий борщ – ні.
– Ти казав, що з іншими безхатьками планував зустріти Новий рік біля вогнища…
– Безхатьками? – зареготав. – Потрібно буде розповісти Євгену, власнику мережі ювелірних магазинів, що ти його заміський маєток уявляла як прихисток для безхатьків.
– Але…
– Все, досить. У нас є лише кілька хвилин до того, як нас відкопають. І я не хочу витрачати їх на розмови.
Промовивши це, Павло схилився і поцілував дівчину. Але вже через мить розірвав поцілунок.
– То ти запрошувала мене на обід до себе додому, бо думала, що я безхатько? – запитав, нахмуривши брови.
– Ну… так, – зізналася.
– А я думав, що сподобався тобі…, – мовив, ніжно закладаючи короткий локон за вушко.
– Сподобався, – проказала, опустивши очі.
Павло перевів руку їй під підборіддя і підняв її голову догори, змусивши дівчину зустрітися з ним поглядом. Спершу їй здалося, що він хотів щось сказати. А тоді чоловік ніби передумав. Він щасливо усміхнувся і нахилився, щоб знову поцілувати її.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безхатько в подарунок, Селена Рейні», після закриття браузера.
