Лаванда Різ - Без тебе ніяк, Лаванда Різ

- Коли ти дивишся на мене, Єво, що ти бачиш? - він почав розмову чомусь саме з цих слів, пришивши її своїм поглядом, немов пораненого метелика . - Тільки чесно, я не ображуся.

- Саме що я бачу, а не що відчуваю? ... Величезну холодну бетонну стіну, яку неможливо ні обійти, ні перелізти, - відповіла вона чесно, як він і просив.

Якийсь час Адам просто дивився на неї в упор і мовчав, нагнітаючи незручне становище. Ось він - прямо перед нею, в стильному в'язаному светрі, доглянутий чоловік з дорогим запахом, що проміняв свою душу на гроші та  владу. Чоловік не її мрії, чоловік, який лише викликає у неї страшне тремтіння та обурення, єдину ніч з яким вона вже ніколи не забуде. Той, хто може милостиво дозволити їй жити, рівно як і стерти її з лиця землі без жодного жалю. Відчай, який піднімався в її серце вже був готовий зломити Єву, змусити її принижуватися і вимолювати, але дівчина з останніх сил уперто продовжувала боротися за залишки своєї гордості.

- Два дні на тиждень, - нарешті проказав Адам, витримавши паузу, протягом якої Єва думала, що її мозок ось-ось вибухне. - Це можуть бути вихідні, або на твій розсуд будь-які будні дні. Але всього два. Ти можеш приходити, грати з ним, навіть ночувати, але тільки в моєму домі. Ніяких спільних походів в парк атракціонів, кафе або спроб забрати його до себе на квартиру. Побачення лише на моїй території. І природно твій рот завжди буде на замку, ніяких судових процесів та інтерв'ю.

- Він питав, де його мама? - видихнула Єва, не вірячи, що це її катування добігає кінця.

- Звичайно. Я сказав, що його мама далеко ... в зачарованому лісі, де немає доріг. І що коли я знайду туди стежину, я обов’язково  проведу його до неї, - безпристрасно відповів Адам, пронизуючи її своїм незмінним холодом.

І якби Єва знову не була так схвильована, вона б обов'язково звернула увагу наскільки це незвично почути подібне від такої людини.

- Чому ти так вчинив зі мною, Адаме? - її розпирало стільки емоцій.

І болю виявилося найбільше, набагато більше, ніж ненависті до батька її дитини.

- Я вчинив??! - здавалося, вперше в житті він продемонстрував їй своє обурене здивування. - Це був цілком твій вибір, Єво. Ти залишила дитину, кинувшись на допомогу бандиту, порушила закон. Свою любов до нібито брата ти поставила вище любові до сина. За помилки потрібно вміти відповідати. Тому був суд і термін. І звичайно ж найприроднішим і розумним з мого боку було забрати Ніка, тим більше, що я його рідний батько.

- А заборони і позбавлення батьківських прав? - Не вгамовувалася Єва.

- А яка нормальна мати залишить чотиримісячного немовля одного в будинку, заради того щоб перевезти наркотики ? - Адам зарозуміло скинув чорну брову. - Я не хотів, щоб ти наближалася до нас, тому що тепер право бути матір'ю потрібно заслужити.

- І що ж змінилося протягом цих останніх днів? Я почала виправдовувати надії або ти злякався, що твоє прізвище будуть обсмоктувати в усіх місцевих газетах?

- Ні те і не інше, - туманно відповів Адам, втрачаючи терпіння. - Ти приймаєш мої умови?

- Ти скажеш йому, що я його мати?

- Так, звісно, - не вагаючись, ствердно відповів він.

- А як ти поясниш йому, що мама приходить до нього лише іноді?

- Скажімо йому, що там в лісі, у тебе залишився хворий зайчик, за яким потрібно доглядати, - і Єва побачила, як на цьому байдужому красивому обличчі з'явилася крива уїдлива усмішка. - Поки для нього цього досить. Своїм співчуттям до всього нещасного Нік вдався явно в тебе.

- І я можу побачити його прямо сьогодні? - тремтячим голосом вимовила Єва, дивлячись на нього вже благальними очима, ховаючи свою неприязнь до Адама глибше в себе.

- Я тут подумав ... може, ти для початку налаштуєшся, подивишся відео його перших кроків, купання в басейні, віршиків, краще дізнаєшся сина з цих записів? - Адам простягнув їй флешку. - А на вихідні приїдеш?

- Я тепер не виживу до вихідних! - по її щоках покотилися сльози. - Я прошу тебе! Як же ти не можеш зрозуміти? Це так боляче. Ти вже покарав мене, як тільки міг! Якщо ти його хоч крапельку любиш, дозволь мені обняти мого хлопчика вже сьогодні!

- Тебе може це дуже здивує, але я люблю свого сина! - підвищив голос Адам, піднімаючись з місця. - Гаразд, нехай це станеться сьогодні. Але ти ж розумієш, що цей день вже буде зарахований тобі як повний?

Єва з готовністю кивнула, насилу вірячи в те, що відбувається.

Вона абсолютно не надала значення, що виявилася одна в машині з цим небезпечним відразливим чоловіком, сидячи поруч з ним на передньому сидінні, що важке мовчання тривало протягом усього шляху, що час від часу, відриваючи погляд від дороги Адам кидав його в її сторону. Єва стрепенулася тільки коли чoрний мазераті зупинився поруч з шикарним особняком. Ще будучи заміжньою за Еріком, Єва бувала тут всього лише одного разу. Адам Пірс любив оточувати себе вишукано-дорогими речами, ніби таким чином заповнюючи свою внутрішню порожнечу. Тепер ця порожнеча була сповна заповнена їхнім сином.

Від передчуття такої довгоочікуваної зустрічі Єва вже майже не дихала, тремтіння пробирало її як з середині, так і зовні, хотілося відштовхнути Адама і кинутися вперед якомога швидше, туди, куди так рвалося її серце, але замість цього вона слухняно піднімалася за Адамом по сходах, сходинка за сходинкою .