Куліш П. - Байда князь Вишневецький, Куліш П.

Не соромте сили

Пустим ляканнєм запорожця Байди.

Візир

Ти хочеш гинути?

Байда

Не хочу, мушу.

Візир

І за що ж гинеш, рицарю великий?

Байда

За правду. Не знайшов я правди в Польщі,

Ні в вашім гарнім царстві, ні в Московськім,

А в нас вона на Русі-Україні

Сліпа й глуха, як мрець у домовині.

Родивсь я рано: ще закон і віра

І в нас одні, і в турка-безувіра,

І в москаля, що широко сягає,

І в поляка, що високо літає.

Не хочу жити. Буде з мене.

Візир

Князю!

Забудь про наше темне безувірство,

Забудь і про козацьке дике звірство,

Забудь про масу. Ми серед лукавих,

Жорстких сердець і розумів мізерних -

Оазиси, невидимі верблюдам

І вожакам їх, ницим недолюдам.

Живи, як ми живем. Признай пророка,

І буде тінь твоя у нас широка

Байда

Я житиму не тілом, а душею,

Надією великою моєю.

Настане інший вік і інші люде:

Над ними правда царювати буде.

А з вашого пророка ви зробили

Те, що [з свого лукаві християне].

Його ім'ям великим освятили

Своє хижацтво і життє погане.

Не хочу жити з вами.

Візир

Поміркуй же,

Якою смертю помирати мусиш.

Залізний звір тобі у ребра в'ється

Своїми пазурями-якорями,

І довго будеш чути, як сміється

Твій лютий ворог між потурнаками.

Бо Ганжа...

Байда

Се не ворог, дика сила,

Що з давніх-давен бідну Русь давила.

Нехай сміється... Я молитись мушу

За Україну, за народну душу.

Вона в мені, і житиме вовіки.

Як в Чорне море ллються наші ріки,

Так в сій душі живе добро злилося

І з серцем чистим, щирим понялося.

Не вмре вона: воскресне в тім народі,

Що гине ув усобиці й незгоді.

Забудеться ім'я моє, а серце

В далекому потомстві одозветься.

Візир

В потомстві... Хто твоїм потомством буде?

Які поваги, честі, вірності світила,

Які непідкупної правди люде,

Вселенної животворяща сила!..

Мовчиш?

Байда

Я все сказав.

Візир

Душе висока!

Ти був би перлом без ціни в пророка.

Пауза.

Ведіть, сповняйте падишаха волю.

Байду виводять.

А ми всі пійдем до передпокою

І світу чотирьох конців владику

На милость нахилятимем велику:

Чи не вблагаємо, щоб таки не згасла

Душа свята, велика і нещасна!

Увіходить замковий ага.

Ага

Шкода! Кайданів срібних дожидались

Сіпаки, як голодні пси м'ясива,

І дика чернь із рук у падишаха

Криваву жертву рве, як дар аллаха.

Чи чуєте? Реве Стамбул... Вже сталось.

Од велетня одно ім'я зосталось.

Пауза.

Візир

За вибухом сліпого фанатизму

Я чую спів невольницький козацький,

Знакомий голос хижого сусідства.

Що дише злом на світ магометанський.

Ага

Се бідна мати, тужачи по сині,

Невольників з галер навизволяла,

Щоб на п'яній, завзятій Україні

Про князя Байду пам'ять не вмирала.

Спів робиться виразнішим.

Годі тобі, князю Байдо, байдувати,

Сватай мою дочку та йди царювати.

Твоя, царю, дочка поганая,

Твоя, царю, віра проклятая!

Знов невиразно чути спів.

Візир

О, лучче б сі співаки поніміли!

Вони так добре Байду зрозуміли,

Як ми свого великого поета,

Світило в тьмі, пророка Магомета.

Природо чесна, цвіте жизні чистий!

Тебе низьке принижує й хвалою.

Один дух правди й благості огнистий

До вищих дум возноситься тобою.

Спускається завіс.

Невиразний спів переходить варіаціями у високий національний гімн.

ПРИМIТКИ

Героєм драми виступає історична особа - український магнат, князь Дмитро Іванович Вишневецький (р. нар. невід. - 1563). Про життя й діяльність відомо ряд вірогідних фактів. У своєму маєтку Д. Вишневецький мав загін надвірних козаків, з якими брав участь у боротьбі з турецько-татарськими нападниками. Близько 1554 - 1555 р. за його ініціативою на острові мала Хортиця збудовано замок для оборони південних окраїн України від татарських набігів. Пізніше (у 1558 - 1561 рр.) Вишневецький перебував йому відповідальні військові справи. Під час походу 1563 р. на Молдавію був підступно схоплений молдавськими феодалами, виданий турецькому султану Сулейману ІІ і за його наказом страчений.

Деякі українські історики (А. Скальковський, Д. Яворницький) вважали Д. Вишневецького засновником Запорозької Січі і ототожнювали його з героєм відомої української думи "В Цареграді на риночку..." - козаком Байдою. Концепція образу Байди в драмі П. Куліша якраз і грунтується на подібній гіпотезі. В сюжеті драми тісно переплітається конкретна історична реальність з народно-пісенною традицією в осмисленні образу Байди.

Ганжа Андибер, гетьман Запорозький - особа не історична. Гетьман Ганжі Андибера на Україні не було. Цей образ створено за мотивами народних дум, де він уособлює ватажка козацької голоти в боротьбі проти козацької старшини (див. народну думу "Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер").

Настя Горова, шинкарка степова - образ Насті Горової у драмі П. Куліша є поетичною інтерпретацією мотивів усної народної творчості. "Шинкарка молодая Настя кабачная" досить рельєфно виступає в думі "Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер", яка побутує в різних варіантах.

Notes

1

- Гіпокрена - за давньогрецькими міфами, джерело на горі Гелікон у Греції, яке виникло від удару копита крилатого коня Пегаса, що на ньому їздили музи. Вода цього джерела приносила натхнення поетам. У переносному значенні - джерело натхнення.

2

- Мельпомена - у давньогрецькій міфології, одна з дев'яти муз, покровителька різних видів мистецтва: спочатку пісні, згодом - сумної пісні, ще пізніше - трагедії.

3

- Ізяславська вітка... - Нащадки великого князя київського Ізяслава Ярославовича (1024 - 1078), сила Ярослава Мудрого.

4

- "Гомін, гомін по дуброві..." - народна пісня, відомо в різних варіантах.

5

- Бахмат - верховий