Куліш П. - Байда князь Вишневецький, Куліш П.

Андибер із Томзою з'єднався.

Візир [127]

І ти, щасливий із щасливих воїн,

Двох наших ворогів, духів Ереба,

Своїм мечем, вовік благословенним,

Побив, мов двох титанів-Зевсоборців. [128]

Сераскир

Пишаюсь боєм з українським левом:

Оборонявсь, як Бріарей [129] сторукий,

І вергав смерть, немов яка машина:

Бо в нього, кажуть, серце б'ється рівно.

А сей безрукий велетень, сей Ганжа,

Доставсь мені без крив'яної жертви:

Бо ниций Томза зрадив гайдабуру

І заплатив кайданами за службу.

Візир

Так, воїни - ігралище Фортуни!

Капудан-баша

Або людської зависті й єхидства.

Князь Байда вирвав Ганжу із неволі,

І се йому відплата за рятунок.

Візир

Предвічний таємничими путями

Веде до слави й щастя правовірних.

Се два великі воїни в джавурів,

Дві їх руки, правиця і лівиця,-

І ми обидві їх на балвохвальців

Вворужимо мечем свого пророка

Або ж обидві разом повтинаєм

І Русь, і Польшу, і Москву скараєм.

То перше, кажеш, приведуть нам Ганжу?

Капудан-баша

Він перше Байди провинив пророку:

Нехай йому і поклониться перш Байди.

Да ось уже й ведуть.

Увіходить Ганжа Андибер, у залізних кайданах.

Візир

Що, Ганжо? бачив

Гаки залізні тут, під замком?

Андибер

Бачив.

Візир

На сі гаки зопхнуть тебе з бойниці,

І, зачепившись, ти на них повиснеш.

Андибер

То що ж? Повисну.

Візир

І круки голодні

Тобі живому повиймають очі.

Андибер

Нехай.

Візир

А доїдять внизу собаки.

Андибер

Байдуже. Смерті я не звик боятись,

Від неї й на печі не заховатись.

Візир

Я був колись таким, як ти, джавуром

І так, як ти, бив на "проклятих турків",

І так, як ти, попався у неволю,

І так, як ти, готов був погибати.

Та просвітив мене пророк великий.

І занедбав я ваші мрії дикі.

Покинь олживе ідолопоклонство

Во ім'я пророка правди, Магомета,

І будеш з нами чесно панувати,

Єдиного на небі прославляти.

Андибер

Цур вашому дурному Магомету

І вашому гидкому пануванню!

Господь наш не один живе на небі,

З Отцем живе і Син єдинородний, [130]

А з Сином - Мати, Діва пресвятая

А з ними - всі святі і преподобні.

Нас, християн, вони благословляють,

А вас, невір, навіки проклинають.

Беклербек

Великий візирю! коли б тінь бога,

Наш падишах, [131] почув таке кощунство,

То повелів би тут же перед нами

Язик проклятому джавуру вирвать!

Візир

Премудрості премудрого не міряй

Своїм умом, в заклятості мізернім.

Як море-океан, вона глибока;

Як небеса надоблачні, висока.

Козурю! [132] схаменись. Нехай той Байда

Таким безумним і запеклим буде,

Щоб тьму над світ, а чесну жизнь над муки

І над гидке здиханнє прокладати...

Андибер

Як! Байда, кажеш?

Візир

Байда Вишневецький.

Андибер

Хіба ж його не страчено ще вчора?

Хіба за гак ребром не зачепився

І не висить-кричить великим гласом,

Що Магомет, пророк ваш, харцизяка,

А Сус Христос - творець землі і неба,

І ви його ще й досі не добили,

Гірких речей його не заглушили?

Візир

Жив і здоров, загоїлися й рани,

Що ними весь під Яссами окрився.

Дознавшись про його неволю, мати

Збула всі статки, все позакладала

І вчора прибула до Цариграду,

Та падишах їй відказав на викуп:

"Коли єси всі українські замки,

Поля, луги й степи позаставляла;

Коли б сріблом та золотом Стамбул мій,

Як місяцем і сонцем, осіяла:

Не випущу й тогді його на волю.

А схоче він пророку поклонитись

І з нами, правовірними, осістись,-

Зроблю його в дивані головою

І в царстві первим паном підо мною".

Андибер

А Байда що на се?

Візир

Не хоче й знати:

Йому любіше на гаках стирчати.

Андибер

То й я не хочу знати.

Візир

Ти завидник

І подражатель Байдин, Андибере.

Що він ні зробить славного й дурного,

І ти в ту ж стежку, дивлячись на нього.

Андибер

В ту стежку? Ні, своя тропа у мене.

Ось слухай, турчине. Коли ви Байду

Пхнете з бойниць на ті гаки залізні?

Візир

Сьогодні, зараз.

Андибер

І я сам побачу?

Візир

Побачиш.

Андибер

(затрусившись)

І мені дозволять Байду

Самому пхнути на гаки з бойниці?

Візир

Про се є кат у нас.

Андибер

Коли дозволять

Мені при Байді ката заступити,

Готов я з вами брат за брата жити.

Зроблюсь потурнаком і занедбаю

Всі радощі мого святого раю.

Капудан-баша

Що за ненависть люта!

Сераскир

Що за серце!

Візир

Ні, що за розум і наука віри!

О підла чернь! куди тебе провадять

Обманщики, кудлаті лицеміри? -

Геть з ним!

Андибера виводять.

Дзвенять уже кайдани

З металу благородного.

Увіходить Байда, у срібних кайданах.

Нещасний,

Великодушно необачний князю!

Ти вже покинув суєвірство кляте,

Ти мислиш тверезо про бога правди...

Один би ще ступінь, і лик пророка,

Спасенний лик, твоїй душі б одкрився!

Та ні, ти гинеш, благородна жертво

Отчаяння!

Сераскир

Що за постава пишна!

Таким він був під Яссами, як наші

Його кругом, як хмари, обступили.

Коли б тепер меча йому вернути,

Він і в кайданах здався б Іскендером. [133]

Візир

Надумавсь, князю?

Байда