Емі Чуа - Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

досягти успіху — класичне для Трьох сил поєднання впевненості у своїх здібностях і потреби проявити себе у Сполучених Штатах — поширене і глибоко вкорінене. Вісімнадцятирічний юнак каже: «Докласти додаткових зусиль, щоб отримати більший будинок — не проблема. Це така собі форма самопожертви. Пожертвуй чимось, змирися із цим і стань успішним. [Ось так] я це бачу”431. Або, висловлюючись словами іншого студента: «Ми маємо це довести… Маємо піднести смолоскип і показати американцям, що ми не терористи»432.
* * *

Попри свою багату й древню цивілізацію, індійці у Сполучених Штатах, так само як в Індії, не надто зосереджені на наративах «овіяної славою історії» — принаймні порівняно з персами й китайцями. Натомість індійське відчуття вищості, здається, пов’язане із глибокою стратифікацією індійського суспільства і приголомшливим розмаїттям кастових, регіональних, етнічних, мовних, релігійних й інших відмінностей433. Переважна більшість індійських іммігрантів в Америці434 походять із верхніх щаблів індійської[31] соціальної ієрархії435, однак потрапивши до США, вони раптом стають аутсайдерами, яких не приймають повністю і які часто наражаються на дискримінацію. Унаслідок цього американські соціологи індійського походження пишуть про поширену в їхній спільноті436 «етнічну тривогу». І це допомагає пояснити надзвичайний драйв, який зробив із них найуспішнішу — за всіма показниками — етнічну групу в США з усіх, що виокремлюються під час переписів населення437.

Точні цифри знайти неможливо, однак існує загальне переконання, що ті американці індійського походження438, які не є сикхами і мусульманами, походять із трьох найвищих традиційних каст в індуїзмі439: брахманів (священнослужителів і вчених), кшатріїв (воїнів і представників знаті) або вайшіїв (торговців). Упродовж сотень, якщо не тисяч, років (навколо каст точиться дуже багато суперечок, починаючи з їхнього походження і закінчуючи змістом самого поняття) касти мали першочергове значення в Індії440. «Недоторканних», які перебували на самому низу і не належали до жодної касти, майже не вважали за людей. Їх допускали лише до такої брудної роботи, як асенізація і прибирання нечистот і трупів людей та худоби. Недоторканним було заборонено торкатися представників вищих каст, і «вони мали носити на шиї глиняні горщики, бо їхня слина, потрапивши на землю, могла її забруднити»441. На одну сходинку вище перебувала найнижча каста — надари. Вони не мали права носити взуття або користуватися парасолькою під час дощу, а «головним показником їхнього низького статусу» була вимога, щоби їхні жінки оголювали груди в публічних місцях442.

З очевидних причин практично всі відомі люди сучасної Індії належать до вищих каст: Джавахарлал Неру443, Рабіндранат Таґор444 й Індіра Ґанді (дочка Неру) були брахманами; Махатма Ґанді народився у вайшіїв445. Навіть зараз представники вищих каст, які становлять близько третини населення Індії, посідають панівне становище446. «Лише погляньте, скільки брахманів засідають у Верховному суді, — зазначила романістка Арундаті Рой у 2000 році, — скільки брахманів мають свої політичні партії»447. Хоча за конституцією Індії формально скасовано недоторканність і заборонено кастову дискримінацію448, приналежність до вищої касти лишається в Індії глибоко вкоріненим джерелом відчуття вищості449.

Однак відома західним людям інформація про «касту» є лише вершечком айсберга індійської соціальної стратифікації. Численні індійські групи мають глибокі й часто суперечливі претензії на вищість. Бенгальці пишаються званням індійських інтелектуалів450 (славетні американські інтелектуали індійського походження Амартія Сен і Сіддгартха Мукерджі народилися в родинах бенгальців-брахманів)451. Гуджаратці — можливо, найчисленніша група індійців в Америці — відомі своїх хистом до підприємництва не лише в Індії, а й в усьому світі452. У 2008 році гуджаратський сайт тріумфально повідомив, що двоє з трьох і четверо з десяти найбагатших індійських мільярдерів гуджаратці453. Сикхи, яких у США налічується приблизно 200 тисяч454, мають власну легенду про вищість, описуючи себе як воїнів-оборонців індуїзму — цей образ такий потужний, що, за Ведом Мехтою, найстарших синів в індуїстських родинах у Пенджабі виховують як сикхів, аби вони могли захищати своїх рідних455. Крім того, існує ще протистояння між північним і південним снобізмом: світлошкірі «арії» зневажають нижчих на зріст і темніших «дравідів», а ті зі свого боку вважають себе розумнішими й успішнішими в навчанні456. Іна додачу до всього цього, багато індійських переселенців є випускниками престижних індійських технологічних інститутів — це аналог Ліги плюща, але вступити туди набагато важче457.

Деякі чинники індійського відчуття вищості можуть водночас провокувати відчуття загроженості. Щонайменше від початку ХХ століття явне «панування брахманів» спровокувало обурення і викликало антибрахманські рухи, зокрема серед лідерів інших вищих каст 458. Однак домінування брахманів ятрить набагато менше порівняно з загроженістю й обуренням, які лишилися внаслідок століть британського колоніального правління з його сумнозвісною зверхністю, авторитарним придушенням і «вербуванням» місцевих еліт, а також «тягарем білої людини»459. Коли Таґор відмовився від лицарського звання після розстрілу мирної демонстрації в Амрітсарі у 1919 році, він став лише одним із багатьох індійців, які протестували проти «позолоченого сорому» і «приниження», накинутих Англією громадянам цієї країни, які «страждали від нечуваного для людей занепаду»460.

Отже, більшість індійських іммігрантів привозять із собою до Сполучених Штатів подвійне, якщо не потрійне, нашарування відчуттів вищості й водночас загроженості. В Америці вони стрімголов кидаються у вир абсолютно інших умов соціальної ієрархії, в якому їхні старі наративи вищості нічого не важать, а загроженість зростає. Досвід ізоляції, насмішок і навіть зневаги став важливою темою для багатьох американців індійського походження на всіх соціальних щаблях.

«Мені завжди було дуже незручно через моє ім’я, — згадує лауреатка Пулітцерівської премії Ніланьяна Судесна Лагірі, нині відома під іменем Джумпи. — Таке відчуття, ніби створюєш людям проблеми самим лише фактом свого існування»461. Поширене твердження, ніби Америка є «християнською країною», розбудованою на «юдео-християнських цінностях», виштовхує індійців на марґінес. В Америці індійці іноді стають предметом насмішок за «поклоніння коровам»462. Коли відмінники у навчанні, студенти індійських університетів опиняються в Америці, їх часом сприймають абсолютно інакше:

Якщо після приготування їжі вдома індійський студент зайшов у кабінет і